Модернізмом називають різноманітні нереалістичні течії в літературі й мистецтві XX століття. До них відносять символізм, експресіонізм, сюрреалізм, футуризм, акмеїзм, кубізм, абстракціонізм, дадаїзм, поп-арт та інші.
Для символізму,що виник у 70-х роках XIX століття у Франції, а згодом поширився в усіх європейських країнах, характерно те, що він перетворює художній обра і на символ, ЯКИЙ відображає не дійсний світ (його, на думку символістів, неможливо пізнати), а надреальний, виннім Оскільки символ багатозначний, то художній твір, як правило, має подвійний зміст явний і прихований. Особливої ваги набуває у прихильників цього напряму слово — і як матеріал літератури, і як елемент передачі таємничих аспектів дійсності, передусім у поезії.
Батьківщина імпресіонізму — також Франція. Своє головне завдання імпресіоністи вбачали у відтворенні суб'єктивних вражень, спостережень, почуттів. Особливу увагу вони звертали на передачу найнепомітніших змін, нюансів настроїв, на змалювання кольорів і звуків, інструментовку твору. Культ враження — основа естетичної системи імпресіоністів. Своє яскраве вираження вона знайшла у творчості М. Пруста, К. Гамсуна, Ю. Тувіма, А. Чехова, І. Буніна. М. Коцюбинського.
Сюрреалізм (надреалізм) — літературна течія, що виникла у французькій літературі на початку XX ст. після розпаду дадаїзму. Прихильники останнього цілком ігнорували традиції літератури, її образність, морально-етичні норми, що з часом призвело до заперечення мистецтва взагалі. Більшість поетів, які сповідували дадаїзм (французьке dadaizme від dada — дитячий коник, у переносному значенні — белькотання), стали на позиції сюрреалізму. Вони проголошували високу цінність дитячого відчуття світу, віддавали перевагу підсвідомому над свідомим та логікою. Справжнім матеріалом мистецтва вважали надреальні переживання, часто викликані галюцинаціями, сновидіннями. Завдання мистецтва сюрреалісти визначали як створення нової реальності, де людина почуватиметься вільною, позбудеться будь-яких норм і заборон. Основоположниками сюрреалізму були Ж. Кокто, П. Елюар, Л. Арагон.
Футуризм як літературний напрям заявив про себе маніфестом італійського поета Ф. Марінетті (1909 р.) Це була спроба створити мистецтво майбутнього (латинське слово (futurum означає майбутнє), заперечуючи культурні надбання минулого. В Італії — країні величних архітектурних ансамблів, всесвітньо відомих пам'яток літератури й живопису — така заява звучала особливо по-блюзнірськи. Футуристи також закликали до формотворчих експериментів, що виявлялися в деформації слів, відсутності розділових знаків, руйнуванні синтаксичних зв'язків. Художніми здобутками футуристів можна вважати пошуки нових засобів поетичної виразності, прагнення до синтезу мистецтв, особливо літератури й живопису.
У крайніх виявах модернізму, таких, наприклад, як футуризм, сюрреалізм, абстракціонізм, спостерігається руйнування художнього образу, що розпадається на окремі деталі, позбавлені конкретного життєвого змісту; розпливчастість композиції, поверхове зображення окремих персонажів. Загалом же модерністи напружено шукають нових шляхів і засобів зображення людини і світу, що часто збагачує реалістичну літературу та мистецтво.