Гіпербола і літота — тропи, відповідно художнє перебільшення і художнє применшення письменником якихось рис людини, предмета, явища, їх характеристик з метою яскравішої передачі авторської думки. Ці прийоми беруть свій початок у розмовній мові: "Я казав тобі сто разів про це...",— докоряє батько синові, який мовчки вислуховує критичні зауваження, хоч насправді батько лише кілька разів говорив про це. "Сто разів" — гіпербола, і цей мовний прийом розрахований, не на буквальне розуміння, а на сильний емоційний вплив. "Я буду через хвилину",— обіцяє подруга, змушуючи чекати її значно довше.
І гіпербола, і літота широко використовуються в фольклорі. У народних казках герої наділені фантастичною силою, незвичайною красою, здатні переборювати неймовірні труднощі. Народнопоетична творчість багата і на вирази із свідомим підкресленням зменшення: "курці по коліна", "з макове зернятко".
У літературі ці тропи виконують різні функції: можуть бути засобом створення патетичного чи комічного.
О принесіть як не надію,
То крихту рідної землі:
Я притулю до уст її
І так застигну, так зомлію...
Хоч кухоль з рідною водою!..
Я тільки очі напою,
До уст спрагнілих притулю...
О. Олесь
Бо тисяча доріг, мільйон
вузьких стежинок
Мене на ниву батьківську веде...
В. Симоненко
Обидва поети виявляють глибокий патріотизм, і різні його аспекти виражені по-різному: В. Симоненко, використовуючи гіперболу, наголошує на тісному, органічному зв'язку людини з отчою землею, а О. Олесь, такий щирий і бентежний у своєму сумі за Вітчизною, передає цей емоційний стан за допомогою літоти.
У сатиричній народній пісні літота є засобом гумористичним:
Їхав панок морквяний,
А кінь буряковий,
Шапка на нім з огірка,
Кунтуш лопуховий...
Отже, протилежні за змістом поняття допомагають письменникам пильніше поглянути на явища життя, надати їм у творах особливо виразної форми.