Олесь Гончар ніколи не ставив перед собою завдання дати скрупульозний аналіз зображуваних у творах подій на тлі світової чи української історії.
У романі "Прапороносці" він не деталізує війну. Для нього було важливим відтворити пафос тих днів, воїнських подвигів, учасником і творцем яких він був. І в цьому твір "Прапороносці" близький до "Слова о полку Ігоревім".
Найбільш часово-проблемним є роман "Собор". У цьому творі письменник часто звертається до історії України, розповідає про події козаччини, громадянської війни і про бої Великої Вітчизняної війни. О. Гончар неначе перекидає містки у часі між людьми, говорить сучасникам: "Ми не перше і не останнє покоління на цій землі. І треба так жити, щоб залишити наступним поколінням добру пам'ять по собі".