Рутківський Володимир — На Козацьких островах

Про оптимізм козаків свідчить те, що вони вибралися з острова, щоб перехопити татар, коли ті будуть переправлятися через річку Псел. Козаки надіялися, що зможуть допомогти землякам, яких татари взяли у полон. Сотні козаків на полчище нападників було замало, але про це ніхто не замислювався. Оптимізм козаків проявляється й у тому, що навіть у найстрашнішій, найскладнішій ситуації вони не здаються, а борються і перемагають.

Пилип Швайка любив жартувати...

Найбільше я симпатизую Грицику. Це син Степана Кореня, якого татари вбили разом з дружино, тож Грицик залишився сиротою. Хлопець випасав у рідному селі худобу, але завжди мріяв козакувати, і його мрія таки здійснилася. Викликають захоплення його розум, спритність, безстрашність, наполегливість, відважність, ентузіазм та спостережливість. Саме Грицик придумав, що треба взяти в полон Тишкевича, обдурив його попутників, прийняв рішення мчати слідом за Швайкою, який переслідував Тишкевича...

Тишкевич служив у пана Кобильського і отримав наказ вбити козака Швайку, бо той не погодився на панову пропозицію слідкувати за парубками, які козакують, щоб пан міг збирати з них впольоване і вловлене. Тишкевич та його попутники за наказом пана пливли до островів, де козакували чоловіки, і відбирали у них здобич: шкурки, мед, всілякі запаси. Тишкевич і його попутники перевдягалися у татарську одіж і нападали там, де козаків було мало чи поодинці. Вони не лише обкрадали козаків, але й вбивали. Це були жорстокі, хитрі і підступні люди, які користали з чужої праці.

Тишкевич лишився на острові сам, а своїх друзів відправив на ще один острівець. Чоловік рушив до куреня, де швидко знайшов в'язку бобрових шкурок. Грицик вирішив, що Тишкевича можна взяти в полон. Друзі взяли луки, і Грицик рушив до куреня. Санько з Барвінком зачаїлися за ожиновими кущами неподалік від входу. Коли Грицик запитав: "Дядьку, а що ви тут робите?", Тишкевич вихопив ножа. Чоловік почав наближатися до Грицика, та коли побачив вовка, почав переконувати, що не він напав на рудого Мацика...

Джура – у давнину зброєносець, помічник козацької старшини. У повісті козак Швайка обрав собі за джуру Грицика, хлопець повинен був чистити зброю, доглядати коня, вчитися козацької справи.

Волхв – ворожбит, чарівник. Таким волхвом виявився Санько, друг Грицика.

Характерник – козак, якому приписувалося володіння магічними силами.

Санько і Грицик – найкращі друзі, обом по 12 років, жили вони у селі Воронівка. Санько жив з матір'ю, а Грицик був сиротою (його батьків вбили татари і спалили хату). Хлопці мусили покинути село, бо їх переслідував пан Кобильський. Грицик був непосидючим і постійно прагнув дізнатися про щось нове. Він мав зіркі очі, помічав те, на що інші не звертали уваги. Хлопець мріяв про козакування...

Саме за допомогою цих слів автор передає колорит місцевості, у якій відбуваються події твору. Коротко опишіть цю місцевість.

Плавні – заболочені, порослі вологолюбною рослинністю низькі береги річок, що затоплюються під час повені. Верболіз – високий кущ або невелике дерево з довгими блискучими гілками і вузьким листям, що росте звичайно у вологих місцях. Курінь – легка будівля, сторожка, житло козаків, що складали таку частину війська...

Події повісті відбувають у ХV ст., а саме в 1487 р. це час, коли на наших землях уже зародилося козацтво. У цей період населення центральної України ходило на різні промисли ("в уходи") – полювання, рибальство, а також боронило свій край від татарських нападників. Тюркське за походженням слово "козак" означало вільних, незалежних від пана людей. У пошуках волі українські козаки просувалися все нижче Дніпром і його південними притоками аж за невеликі прикордонні застави Канева та Черкас...

У повісті Миколи Вінграновського "Сіроманець" головний герой Сашко теж товаришував з вовком. Ситуації у цьому творі і повісті "Джури козака Швайки" відмінні тим, що у "Сіроманцеві" людина (Сашко) прагне допомогти старому і сліпому вовкові, а в повісті Рутківського вовк допомагає козакам. Відрізняється і час подій, в першому творі це ХХ ст., а в "Джурах" це період зародження козацтва.

Двом господарям одночасно служив Тишкевич. Він служив і ординцям, і пану Кобильському. Тишкевич повідомляв татарам, де розміщені озброєні ватаги присульських козаків, а також втерся в довіру до пана Кобильського і виконував його накази, обкрадаючи і вбиваючи козаків. Таких людей називають зрадниками, перебіжчиками, (той, хто перейшов на бік ворога).