Квітка-Основ'яненко Григорій — Маруся

Дівчина характеризує Василя, як надто гордого хлопця, за яким бігають дівчата, бо він вміє і танцювати, i жартувати, і красивий: "Спина так i гнеться, неначе молодий ясенок, а з виду як намальований: очi йому як зiрочки, а патли так i мотаються: бач по-купечеському...". Також Олена, сама того добре не знаючи, говорить, що Василь уже майже засватаний за дочку свого хазяїна, а на таких простих дівчат, як вони, він і не подивиться. З того, що Василь за шапку викинув аж гривеника, Олена робить висновок, що він ще й багатий. Всі ці слова засмучують Марусю, але згодом виявиться, що Олена помилялася.

Письменник суттєво випередив європейських і російських письменників, обравши темами своїх творів селянське життя, почуття простих людей, їхні переживання.

Представлено яскраві картини життя українського села. герої повісті — селяни, люди з незвичайною душею, піднесені і благородні у своїх почуттях. У повісті використовується прийом кохання з першого погляду, мотиви віщування серця та смерть з туги за милою. Герої повісті наділяються тонкою чутливістю і душевною вразливістю. У читача виникає розчулення. Співчуття, навіть сльози під час читання повісті...

Задум створити епічне полотно з народного життя саме українською мовою виник у письменника як реакція на погляди тієї частини сучасників, яка скептично ставилася до виражальних можливостей "селянської" мови. Українська мова на той час вважалася грубою й обмеженою, не здатною до вираження глибоких думок. Щоб переконати читачів у тому, що українською можна передати найтонші почуття й переживання героїв, письменник береться за написання повісті "Маруся".