Грінченко Борис — Украла

Красти – це погано в будь-якому випадку, але вчинок Олександри важко засуджувати, бо дівчинка була голодною. Звичайно, вона могла попросити в однокласників їжу, але була надто тихою і сором'язливою, щоб це зробити. Та й діти могли відреагувати на прохання по-різному.

Перші рядки оповідання викликають зацікавлення, створюють емоційне напруження, бо читачеві цікаво, кого оточили учні і чому. Ми здогадуємося, що щось сталося, бо діти сердились і комусь докоряли.

Напевно, взяти чужу їжу Олександру змусили погані обставини вдома. Вона не вкрала, наприклад, зошит чи іграшку, а те, що завжди має кожна людина чи дитина. Пізніше ми дізнаємося, що сім'я дівчинки голодувала через батька-п'яницю, саме тому вона й украла хліб.

Під час читання цього епізоду стає зрозуміло, що дівчинка справді вкрала хліб, але водночас нам жаль її, адже вона виглядає наляканою, вся її постать за партою, скам'яніла і прищурена, викликає співчуття. Виникає почуття поваги до вчителя, який спершу намагається з'ясувати, як все було насправді. За поведінку більшості дітей стає соромно, бо навіть якщо дівчинка вкрала хліб, не потрібно було на неї накидатися і так жорстоко принижувати.

Про співчуття автора свідчать такі рядки: "Її біляве, усе у веснянках, обличчя було біле як крейда".

Дві дівчинки-подруги були зовсім різними за характером і способом життя. Олександра, ця "маленька білява дівчина" жила дуже бідно, була боязка, "сиділа, низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл. Її біляве, усе у веснянках, обличчя було біле як крейда". Пріська мала забезпечене і спокійне життя, вона "була дівчина сита, добре годована – вона завсігди приносила з дому гарну їжу: пиріжки, перепічки, коржі тощо. Вона погано вчилася, але була дуже весела і не могла говорити не сміючися", "…її нерозумні сіро-сині очі з сміху аж сховалися за ситими щоками".

Учитель відіграв головну роль. Саме він зупинив дитячий осуд і переконав, що спершу треба вислухати, що про цю ситуацію скаже Олександра.