Чумарна Марія — Пригоди Лумпумчика. Прибулець із Сатурна

Розповідь у творі ведеться від першої особи – десятирічного хлопчика Василька, який навчається у четвертому класі. Розповідь особлива тим, що вона щира, викликає довіру, завдяки їй читач розуміє переживання хлопчика, його вчинки.

Лумпумчик прилетів на Землю, щоб відкрити дітям таємниці всесвіту, показати, що людина має багато прихованих можливостей і ще повністю не усвідомлює сили своїх думок. Лумпумчик допомагає дітям краще вчитися, пізнавати природу і навколишній світ. З його допомогою діти розвивають уяву, починають мислити глобально, змінюються на краще.

Три найважливіші закони Всесвіту:

1. Людина – господар своєї долі. Вона повинна приймати рішення сама. Кожна людина неповторна, має свою зірку. Непорядок у людській свідомості призводить до згасання зірок.

2. Найголовніше – це бажання. Бажання людини є підказкою долі. Треба вчитися переборювати свій страх перед тим, чого не вмієш, – і тоді в тобі проявляться твої справжні бажання.

3. Закон волі. Не треба втікати у чужі думки, хапатися за чужі поради, надіятися на чиюсь допомогу. Допомога прийде тоді, коли ти сам будеш діяти, не оглядаючись на інших.

Лумпумчик – голубий м'ячик з великими зеленими очима, без рота і без носа. Він розмовляв з Васильком без звуку, лише у його думках. Така зовнішність прибульця дуже відрізняється від того, що ми бачили у фільмах, мультфільмах, іграх. Зазвичай інопланетяни зображені войовничими, злими, страшними на вигляд. Наприклад, це істоти зеленого кольору з великими головами і великими очами. Вони дуже розумні, завжди нападають на Землю, а серед людей мусить знайтися герой чи герої, які перемагають їх...

Василько і Сашко взяли Лумпумчика на стадіон, де саме кипіла гра. Друзі почали грати і зовсім забули про свого друга-прибульця. Після тренування вони згадали про Лумпумчика, але його ніде не було. Знайшли його хлопці вдома у Василька. Сашко попросив Лумпумчика вибачити їм. Прибулець не ображався, лише сказав: "Треба робити нараз одне діло, але добре. А якби ми зараз познайомилися із хлопцями, то це зіпсувало б ваше тренування". Саме після цих слів Василько подумав: "Який розумний цей Лумпумчик!"

Лумпумчик ставився до дітей як до рівних, спілкувався як з друзями. Він не виявляв зверхності, не демонстрував наскільки розумніший за них, намагався говорити зрозуміло. Прибулець навіть намагався виглядати так, як хлопці уявляли "справжніх" інопланетян. Він дав дітям хлопцям вибір щодо того, чи розповісти про нього дівчатам та іншим дітям.

На мою думку, це вдалий варіант, бо Василько не міг вимовити справжнє ім'я прибульця. Лумпумчик смішно стрибав, при цьому видаючи звук: лум-пум, тому Василько так назвав нового друга.

Лумпумчика здивувало питання Іринки, бо воно було надто "земним", не глобальним, а особистим. Дівчинка запитала, чи можна дізнатися, що вони будуть вивчати у п'ятому класі. Це цікавило її тому, що вона була змушена добре вчитися, адже за погані оцінки вдома її била мама.

Повернувшись зі школи, Василько не знайшов у своїй кімнаті Лумпумчика. Він розхвилювався і спитав маму, чи вона не прибирала в кімнаті. Хлопчик все перекидав, і мама не розуміла, що сталося з дитиною.

Василько не розповів мамі таємницю, бо вважав, що вона дуже здивується, побачивши Лумпумчика. Також насторожувало те, що минулого дня, коли хлопчик знайшов прибульця, ніхто не звернув на нього уваги. Також Василько боявся, що мама накаже викинути м'ячик з кімнати, бо дорослі чомусь усе забороняють дітям.

На мою думку, у повісті переважає фантастичне: прибуття інопланетянина, мандрівка Василька на Сатурн, різноманітні перетворення Лумпумчика і Василька, мандрівка в царство ельфів, дивовижні картини про різнокольорове дерево. У творі є і реальне: містечко Вишнівка і діти, які живуть у ньому. Та це лише фон, на якому відбуваються фантастичні події.