Чому казку Антуана де Сент-Екзюпері називають притчею? Над якими складними проблемами розмірковує автор у своїй казці-притчі?

Притча – твір, в основу якого покладено повчально-алегоричний сюжет, побудований на прихованому порівнянні. Під час розгадування цього порівняння розкриваються інакомовний зміст притчі та закладена в ній повчальна мудрість. У ХХ ст. притча у своєму розвитку зробила суттєвий крок уперед. Зокрема, зберігши дидактизм і моралізм, вона набула філософічності. Для притчі характерні надзвичайна загостреність думки, виразність й експресивність слова. Оповідь у притчі немовби віддаляється від світу, в якому живе автор, іноді навіть від конкретного часу. Потреба у глибоких узагальненнях спонукала А. Сент-Екзюпері звернутися до жанру казки-притчі. Твір "Маленький принц" містить філософське повчання, якою повинна бути людина, яке її призначення. Автор зображує через алегорію, метафори та символи теми космічного масштабу: добра і зла, життя і смерті, людського буття, справжнього кохання, моральної краси, безкінечної самотності та багато інших. У "Маленькому принцові" стисло, лаконічно, майстерно передані універсальні людські істини, містяться відповіді на вічні питання про сенс життя, чистоту людських взаємин, справедливість, вірність, справжню дружбу, любов. Саме тому твір можна вважати притчею.