Учитель філософії веде себе так, наче знає все на світі, проте потурає забаганкам пана Журдена і вчить його орфографії, бо саме так бажає міщанин. Насправді вчитель філософії такий же, як інші. Він спершу говорить, що розум повинен керувати людськими почуттями, а потім сам кидається у бійку, називаючи інших вчителів невігласами та нахабами. Коли ж філософу добряче дісталося, він говорить, що потрібно до всього ставитися спокійно, сприймати речі просто. Кумедно виглядає епізод, коли вчитель філософії пояснює пану Журдену, як треба вимовляти голосні звуки, а потім робить для пана Журдена відкриття, що люди говорять прозою, а ще пояснює: "Все, що не проза, – вірші, а що не вірші – проза". На мою думку, учитель філософії навчає пана Журдена чому-небудь лише заради грошей, а сам Журден найняв його, бо хоче дізнатися, як краще написати "ніжну записочку" до маркізи.