За першого свідка був Капелюшник. Він з'явився з чаєм і хлібом з маслом. Капелюшник хвилювався, переступав з ноги на ногу, кидаючи тривожні погляди на Королеву, і зопалу замість хліба надкусив чашку. Капелюшник говорив: "Я бідний неборака, ваша величносте. Я тільки-но сів пити чай десь тиждень тому, не раніше. Хліба з маслом у мене майже не залишилось. У казанці скінчився дощ, з неба періщить борщ. Я зварив з нього чай, і з тих пір час для мене закінчується на ча...". Король злився. Він сказав, що час починається, а не закінчується на "ча". Капелюшник продовжив: "Я бідний неборака, в казанці скінчився дощ, з неба періщить борщ але, як сказав Шалений Заєць...". Тут вихопився Шалений Заєць і сказав, що він так не казав. Один із присяжних спитав, що казав Сонько. Капелюшник не міг пригадати. Король пригрозив йому карою на горло. Сердега Капелюшник випустив із рук чашку з чаєм та хліб з маслом і впав на одне коліно. Він сказав: "Я бідний неборака, ваша величносте". "Ти бідний, бо дурний", — хмикнув Король. Тут одна з морських свинок зааплодувала, і її негайно придушили судові виконавці. Король сказав, що Капелюшник може йти. Капелюшник чкурнув. Королева наказала зітнути йому голову на виході. Але за ним уже й слід прохолов.