"На китобійнім судні "Бедфорд" було кілька вчених – учасників наукової експедиції. З палуби вони зауважили на березі якусь дивну істоту, Вона повзла до води. Годі було визначити що то за звір, отож як справжні природники вони сіли у вельбот і попливли до берега роздивитися зблизька. То була й справді жива істота, в якій важко було впізнати людину. Вона була сліпа, безтямна і звивалась на піску, немов велетенський хробак. Вона звивалася марно, майже не посуваючись уперед, але була вперта – корчилась, крутилася і за годину пролазила футів із двадцять.". У цьому уривку наголошено на тому, що людина була впертою, прагнула рухатись вперед, і хоч помалу, але все ж таки наближалася до судна. Цей "портрет" відповідає душевному стану героя, бо він не втрачав надії, прагнув жити і врятуватися.
Яким побачили золотошукача матроси? Знайдіть відповідний опис у тексті. На чому в ньому наголошено? Чи відповідає цей "портрет" душевному стану героя?
Відповідь на контрольне запитання
Інші контрольні запитання до твору "Жага до життя"
- Як герой поводився на судні?
- Де опинився герой? Опишіть цей простір.
- Чому один герой має ім'я (Біл), а другий – ні? Як називає цього, другого, автор?
- Подумайте, чому після того, як Білл покинув героя, той продовжував переконувати себе, що друг чекатиме його біля першої схованки?
- Які відчуття виникали в душі головного героя, коли він опинявся сам на сам із природою?