Головною проблемою пана Пляшкера було неточне формулювання бажань. Він увесь час керувався скоріш емоціями, ніж здоровим глуздом та логікою. Він поводився, як дитина, яка отримала досить цікаву іграшку, але не зовсім добре знає, як нею користуватися. Після подій на острові та змагання Суботика з машиною пан Пляшкер точно знає, чого він хоче найбільше в світі: щоб Суботик був завжди з ним. Це бажання глобальне, а не якийсь там дріб'язок! Знаючи, що Суботик має його покинути в суботу, він дуже нервується, адже не певен, що втретє може бути змодельована необхідна для Суботикового повернення ситуація. Тому йому тепер байдуже, як виконає його бажання машина, з якою вони ніби тепер помінялися місцями! Звідси й з'явилися замість марок шкварки, а замість шапки — жабка.
І якщо можна якось ще пояснити перші дві недоречності співзвучністю бажання й результату, то вийшла дурниця, коли пан Пляшкер загадав "банкноти", а отримав млинок для кави. Всі наступні спроби свідчили про повний розлад здібностей машини для здійснення бажань.