Е. Золя тлумачить природне начало зовсім інакше. У письменників минулих поколінь природа оточувала персонажів, була до них турботливою або, навпаки, суворою. Але природне начало домінувало зовні. Золя ж переніс центр ваги всередину, особистість сама стала носієм законів природи, окрема людина посіла своє місце в безперервному ланцюжку біологічної еволюції.