Сучасне суспільство, за Достоєвським, хворіє на тяжку духовну хворобу — "карамазовщину". Суть її полягає в тому, що відкидаються усі святині "смердяковщини" — лакейський варіант "карамазовщини" — він наочно зображує суть цієї хвороби: любов до приниження, збиткування усіх світлих цінностей життя. Як говориться у романі, "любить сучасна людина падіння праведника та ганьбу його". Головним носієм "карамазовщини" є Федір Павлович, який відчуває насолоду від постійного приниження істини, добра, краси. А відмова від вищих духовних цінностей веде людину до байдужості, ненависті до життя.