Оповідь ведеться від імені однієї особи, що є традиційним для творів письменників-екзистенціалістів. Із запровадженням карантину оранці почуваються ув'язненими (улюблена метафора екзистенціалістів: ситуація позбавлення свободи вибору). У творі закладена думка про те, що зло ніколи не зникає остаточно, будь-яка радість завжди під загрозою. Проте Камю захищає загальнолюдські цінності та закликає до активної боротьби зі злом попри неможливість подолати це зло остаточно. У романі наявний і славнозвісний екзистенційний абсурд, осмислений як форма існування зла: чому спалахнула чума? чи з'явиться вона знову? – ці запитання не мають однозначної відповіді. Зображено важливі положення філософії екзистенціалізму, насамперед – про необхідність морального вибору людиною свого шляху в умовах "межової" ситуації та особистої відповідальності за цей вибір.