Поети-романтики, попередники Гейне, вже зверталися до цього моторошного сюжету, але їхні вірші були лише добросовісним переказом легенди. У вірші ж Гейне образ Лорелей втрачає демонічні риси і тлумачиться як символ згубної сили кохання. Фея не винна у загибелі рибалок, так само як і кохана не винна у муках закоханого. Винне саме кохання – почуття складне та загадкове. Довершений і водночас простий вірш "Лорелея" став народною піснею. Її вивчали у школах як народну і співали на вулицях навіть під час Третього рейху – тоді як твори Гайне палали на площах. Вірші Гейне своєю щирістю і простотою й справді часто нагадують народні пісні.