Ці слова Лінці сказав Адріан, коли вони посварилися. Хлопець говорив: "… ти взагалі позбавлена емоцій. Скажи, ти відчуваєш бодай щось до кого-небудь? Чуєш? У тебе була подруга, але ти її швидко забула. Бо з'явилася інша. І колишня перестала для тебе існувати. Ти конче хочеш з'ясувати справу своєї сестри, але хіба ти подумала, як почуватиметься твоя мати? Що ти взагалі думаєш про власну маму? Я цього не розумію, довкола тебе таке відбувається, а тобі до всього байдуже. Як з гуски вода". Зі словами Адріана можна погодитися, бо Лінка знає мало навіть про найближчих, найрідніших людей і майже не цікавиться тим, що вони переживають, що їх хвилює. Підлітків у своєрідному дитячому споживацькому егоїзмі часто не обходять переживання й проблеми батьків і рідних. Та не варто категорично засуджувати Лінку, адже вона відчуває величезне задоволення від теплого сімейного затишку, традиційного єднання поколінь на Різдво, яке влаштовує для онуків бабця Стефа. Письменниця наголошує, що в підлітковому віці складно знайти спільну мову з батьками й однолітками, бо через зміни, які відбуваються в організмі підлітка, часто йому важко зрозуміти й самого себе. Власні проблеми здаються особливими, унікальними й вічними. Зосереджена на своїх проблемах, Лінка не підозрювала, з яким тягарем на душі живе її мама, не замислювалася, як ставиться до них усіх і що переживає її вітчим Адам, не цікавилася, з чим у собі змагається Наталія, не знала, що молодший братик має в садочку серйозні проблеми, не здогадувалася, чому раптово змінився Адріан і що його тривожить.