Моріс Метерлінк — Синій птах

Синій птах — це узагальнений образ щастя людини. Інколи за ним не треба ходити далеко. Треба вміти бачити щастя поруч, уміти дарувати людям добро. Щасливим стає той, хто дарує щастя іншим. Це образ філософський і водночас буденний.

Фея Берілюка дає Тільтілю зелений капелюшок із алмазом, повернувши який, людина може побачити "душу речей".

Шукаючи Синього птаха, діти опиняються в Садах Блаженства. Огрядні Блаженства: Блаженство їсти, коли не відчуваєш Голоду, Блаженство Пити, коли не хочеться, Блаженство Нічого не Робити, ледве не затягують їх у свої оргії, але Тільтіль повертає алмаз, і стає видно, наскільки огрядні Блаженства потворні. І тут з'являються домашні блаженства, яких дивує, що Тільтіль не підозрює про їх існування...

Напередодні великого свята — Різдва — діти дроворуба, хлопчик Тільтіль і дівчинка Мітіль, сплять у своїх ліжечках. Розбуджені чарівними звуками музики, вони підбігають до вікна і дивляться на Різдвяне свято в будинку навпроти. Тут з'являється старенька у зеленій сукні, горбата й кульгава, з одним оком, із палицею в руці. Це фея Берілюка, яка наказує дітям іти на пошуки Синього птаха.

Ідея п'єси гуманістична, життєствердна. Життя вже само по собі є щастям; сонце й життя сильніші за смерть. Завжди щасливий той, хто дарує щастя іншим.

Темою твору є пошуки щастя героями п'єси Тільтілем і Мітіль, сенс буття людини.