Генрік Ібсен — Ляльковий дім

Ця розмова є свідчення духовного прозріння Нори. Торвальд, зрозумівши, що їм з дружиною вже не загрожує Крогстад, знову змінюється. Він радіє, обіймає свою дружину, щасливий від того, що загроза ганьби минула. Але Нора вже не та… Вона не може більше залишатися тією "лялечкою" Норою, якою була донедавна. Жінка говорить: "Я побачила, що ти не той, за кого я тебе вважала", "Ми обоє повинні бути цілком вільні. Ось твоя обручка. Віддай мені мою"; "І ти, і я — ми повинні змінитися настільки.....

Нора ані на мить не припускала, що чинить злочин, вона навіть не бачить нічого аморального у своєму вчинку: хіба не можна рятувати від тяжкої хвороби та смерті власного чоловіка, батька трьох дітей, хіба ж можна ризикувати добробутом власної родини, який складався протягом років за допомогою її зусиль?

До речі, вона справді прийняла на себе боргові обов'язки і встигла віддати всю суму боргу, обмежуючи себе (зважте, не родину!) в усьому...

Ібсена називають творцем нової драми. За його словами, "п'єса не закінчується падінням завіси після п'ятої дії — справжній фінал знаходиться за її межами; письменник визначив напрям, у якому потрібно шукати цей фінал, потім — справа кожного читача чи глядача самостійно дійти до цього фіналу шляхом власної творчості".

Ні, він невільник удаваних понять про честь, людина не принципової поведінки, а декоруму. Не бажаючи брати у борг (що тоді про нього казатимуть!), він не шукає відповіді на питання: а звідки жінка дістала гроші? Він просто користується ними. Викидаючи на вулицю давнього знайомого, він думає не стільки про його давню провину, яку той уже спокутував, скільки про майбутні можливі незручності...

П'єса "Ляльковий дім" за жанром належить до соціально-психологічної драми. Художній конфлікт тут багатошаровий. Соціальний конфлікт розгортається між:

1) бідними й багатими представниками суспільства (Хельмери – Нільс Крогстад, Крістіна Лінне);

2) суспільними законами (які порушила Нора) і людськими прагненнями (героїня прагнула врятувати чоловіка, але не знайшла законного способу для цього);

3) існуючими сімейними нормами й бажанням жінки здобути гідність і незалежність...

П'єсу забороняли в деяких країна, бо на той час рішення Нори покинути чоловіка і дітей глядачі не сприймали. Автору навіть довелося зробити новий фінал, у якому Нора залишається з Хельмером.

Особливістю багатьох п'єс Г. Ібсена є відкритий фінал. Письменник уважав, що реальне життя складне й неоднозначне, воно не завжди дає відповіді на запитання, тому драматург, якщо хоче бути правдивим, мусить показати відкритість життєвих проблем у часі. Так відбувається в п'єсі "Ляльковий дім". Після розкриття всіх таємниць герої змінюються, кардинально змінюються їхні долі. Але що буде з ними далі? Про це має подумати вже не автор, а глядачі (читачі). Чи повернеться додому Нора?..

У драмі Ібсена "Ляльковий дім" використано прийом ускладнення композиції подіями минулого – звернення до якоїсь великої таємниці, що колись була в житті персонажа. Композицію, яка передбачає викриття фатальних таємниць, що виявляють зовні благополучні, а, по суті, трагічні події твору, називають аналітичною композицією.

Аналітична композиція спонукає до поступового розкриття внутрішнього неблагополуччя і трагізму, що ховається за цілком благополучною зовнішньою оболонкою зображуваної дійсності...

Зовнішній (сюжетний) конфлікт розгортається навколо шантажу Нори Крогстадом. Приватний повірений – людина не надто високих моральних якостей, він мріє, що завдяки шантажу, Нора вплине на чоловіка, і Крогстад матиме посаду в банку Торвальда. Лист Крогстада Торвальду не тільки відкриває давню таємницю, але і визначає, хто є хто. Нора не має ключів від поштової скриньки, тож Торвальд читає лист і дізнається правду. Згодом Крогстад змінює свою думку і повертає Хельмерам вексель з підробленим підписом. Але це стається надто пізно: Нора, пізнавши справжню сутність свого чоловіка, вирішує йти з дому.