Про чорний конус, де полярна ніч,
Той довго ріс крізь льоду щит одвічний,
Стоїть, сумує, з самотою віч-на-віч.
З життєвих форм – немає там нічого,
Бліді полярні сяйва – ось і все,
Блиск сонць на стінах артефакту того,
Що Старші смутно згадували ще.
"Природи забаганкою" б назвали,
Це люди, як помітили б ще де,
Шепоче птах: "Льоди все приховали,
На глибині воно – міркує, жде".
Спаси Господь, від мертвих тих очей,
Що в милі нижче, попід конус цей.
Переклад Віталія Гречки