І нову віру мати у Христа?
Відторгнуть як знайомі божества,
Того обравши, хто лив кров з хреста?
Мені, слабкому, сподіватись як
На Бога, що могутній, втім один?
Юпітеру чому б не дати знак,
Що біль розвіє й сум лихих годин?
Дріади є, в лісистих горах там,
Куди жене блукати мене сплін?
Або Наяди де джерел кришталь?
Чи Нереїди з Океану пін?
Нове росте, старе йде в небуття.
Ім'я Христа лунає крізь ефір.
Моя ж душа розбита, в тузі я
Й Богам молюсь, востаннє, давніх вір.
Переклад Віталія Гречки