На людей нема надій!
От і стій за честь мундира,
от на службі і потій!
Ну, гаразд! Якщо він так –
хай не ремствує, слимак:
я йому підсѝплю перцю,
я зітру його на мак!
Треба скинути царя –
й зійде вільності зоря!
Нічого мені втрачати,
крім ланців пролетаря!..
Скоморох-потішник
Розсе́рдився Федот,
зізвав з усюд народ.
Вирішили делегати:
Феді – посприяти!
Мокій узяв кий,
Єгор узяв багор,
Устин узяв дрин,
Дем'ян узяв наган.
Проводжають Федота
під цареві ворота.
Назустріч їм – генерал,
лиховісний оскал.
Підско́чив бочком,
дихнув первачком,
втягнув живіт –
і до царя, на звіт.
Генерал
До воріт прийшов на сход
цей, ну, як його... народ!
І, боюся, назріває
неприємний эпізод.
Винен же у цім – Федот:
він підбурює народ
соціяльний та державний
скоїти переворот!
Цар
Ну, а ти тоді на кий,
весь озброєний такий?
Ти ж для того і існуєш, –
За знешкодження знегод –
ще дам пару нагород,
тільки ти вже потурбуйся,
щоб не скинув нас народ!
Генерал
Ну, блага́ нарешті вість!..
З орденів – яка користь?
Я в оздобах – як ялинка,
навіть і на спині шість!
І не вчи мене азам, –
вчений, слава небесам!
За оту твою підлоту –
потерпай, будь ласка, сам!..
Скоморох-потішник
Дурило із дурил,
а як заговорив!
Злости́ться цар –
а спробуй вдар!
Такі часи –
кулаком не тряси...
Вийшов цар до врат,
там, де плац-парад;
а народу попід ґанком –
геть увесь електорат!
Цар
Це ж який політикан
так роз'я́трив громадян?
Ми ж не Франція, їй-богу,
щоби коїти "майдан"!
Хто з містян або селян
раптом хоче в Магадан –
ну, виходь! Вам там попра̀влять
хибний розумовий стан!
Федот
Щодо розуму-ума –
з ним проблем у нас нема:
відрізняємо звичайно,
де корчма, а де тюрма!
Нащо, зморшку ти старий,
відіслав мене мерщій?
Не затим, щоб одружитись
на дружині на моїй?
Цар
Певне, ти набрав ідей
із чужинницьких статей, –
гавкотіти що попало
про поважливих людей!
Та мені морока ця –
взагалі не до лиця!
Відряджай вас після цього
Федот
Ти нам дурня не включай,
ми до тебе – не на чай!
Свідки, доказова база –
все як треба, зазвичай!
Слава про твої фінти
вже дійшла аж до Чити!
Знай, що у моїй особі
весь народ образив ти!
Цар
Це – намови та брехня!
Мій народ мені рідня.
Думи про народну долю
сповнюють мене щодня!
Їм з ікрою бутерброд –
і журюсь: як там народ?
Рябчик аж не лізе в пельку,
ананас не йде у рот!
А вночі, та з бодуна –
визирну, бува, з вікна:
де вітчизна бідолашна,
чи існує ще вона?..
А у тім, про що скандал,
винуватий – генерал,
провокатор, інспіратор,
інтриган та аморал!
Хай він вийде, де почах?
Нажену на нього страх!
Як зірву медальку з нього,
та медаллю – по зубах!
Генерал
Братці! Я заради вас
рвався на війну весь час,
я б ніколи не пішов би
супротив народних мас!
Відвоюю. Відслужу.
Відстраждаю. Відтужу.
У гнобительській верхівці
я вже більше не сиджу!
А провинниця – Яга,
уособлення Врага!
Та на бриючім – за нею
й сам Горинич не встига!
Де вона?.. Ану, з'явись,
людям в очі подивись!
Ох, не втримаюсь, боюся, –
вріжу шаблею, кажись!
Баба Яга
Я – фольклорний елемент,
в мене є і документ!
Я і полетіти можу
звідси в будь-який момент!
За жару і за пургу –
всі чомусь кленуть Ягу,
а в мені не більше шкоди,
ніж в ефірнім вовчугу!
Ну, у стані сум'яття
трохи збилася з пуття;
ну, так я – дитя природи,
хай дурне, але – дитя!
І коли тут є чий гріх –
так замовців двох моїх,
ну, а я – на вигляд нечисть,
а єством – чистіше їх!
Федот
Белькіт ваш – на смішки псам!
Он, сміються там і сям...
Кожний – іншого поганить,
хоч поганець явний сам!
Хай тутешній добрий люд
і не схильний до огуд,
доведеться все ж над вами
учинити певний суд...
Цар
З карою не поспішай!
Я не тут уже, вважай!
Я зашлю себе за Рузу,
можу навіть – за Можай!
Тільки щоб – не в Магадан,
я ж уже не молодан;
поки я туди доїду –
може статись, дуба дам...
Генерал
Визнаю свою вину.
Міру. Ступінь. Глибину.
І прошу мене негайно
відрядити на війну.
Що, нема?.. Тоді прийму
і заслання, і тюрму;
звісно, бажано – у серпні;
сподіваюся – в Криму...
Баба Яга
А мене куди, вдову?
Зовсім у якусь Хіву?
Бо і так я на відшибі
від живих людей живу...
Чи пошліть, товариші,
попід Вятку, в Мураші, –
надто трави там хороші
в сенсі зцілення душі!..
Федот
Як були ви заодно –
в бочку сядете, на дно;
якось вмоститесь у бочці,
не давати ж вам судно!
І – неси вас океан
аж на острів на Буян!
А щоб вам було не скучно,
ось вам власний мій баян.
Правда, він – моя вина! –
вже не грає ні хріна;
та культура все ж потрібна,
навіть – як мовчить вона...
Царівна
Що стосується царя –
хай рушає за моря,
а мені його проблеми –
гли́боко до ліхтаря!
Це йому таке турне –
за підступництво брудне:
це ж бо він, домашній деспот,
розлучав тебе й мене!
Самодурам на взірець –
ось який бува кінець!..
Ну, а нам, Федоте, – варто
поспішити під вінець!
Федот
Я б не проти, та повір:
дві дружини – перебір!
А тобі потрібен інший,
нежонатий богатир!
Нянька
В тебе розуму нема?
Рибка в сіть пливе сама!
А не всім така удача
випадає задарма!
В неї різних женихів –
як у столяра цвяхів;
картотека кандидатів,
ще й відхилених архів!
І усім хвилюють кров
мрії про її любов;
конкуренція шалена,
показилися немов!
Вчора сватався мурза
і з Європи два туза –
так вони утрьох здобули
отакого гарбуза!
Тож для про́стого стрільця
гонор тут не до лиця.
Дурню, забирай царівну
й не впускай аж до вінця!
Федот
Я жонатий чоловік,
до гаремів я не звик,
а з Марусею моєю
не розстануся повік!
Царівна
Це то як? Шкода́ тобі
діву втішити в журбі?
Начувайся! Я, між іншим,
царська донька, далебі!
Раз такий собі ти хват,
що засмучуєш дівчат, –
опіку́ється тобою
наш сімейний царський кат!
Нянька
Ач, гаряча ти яка!
Скрута з катом у царька:
кат наприкінці царизму
дав негайно драпака!
Ти віднині – на виду,
тож доходь з людьми ладу:
деспотизм тепер не в моді,
демократія в ходу.
Чи – від чаду цих осель
їдь у... як його... Бруссель,
раз така тут закрутилась,
вибачаюсь, карусель!
Ти, Федоте, їй пробач:
в голові у неї, бач,
жмут журналів закордонних
та ворожих передач.
Начиталася Дюма –
от і вижила з ума!
Перека́зиться потроху –
заспокоїться сама́!..
Федот
Кинь, царівно, не хандри!
Випий трохи хванчкари;
що любов у нас не вийшла –
те до серця не бери!
Правда, маю я снагу
не лишатися в боргу,
тож – допоможу, як можу,
втішити твою жагу:
я від Тули до Торжка
все облажу до вершка,
і тобі хоча б якого –
а здобуду женишка!
Царівна
Тільки ти пильнуй сорти,
будь-кого не смій тягти!
А знайди мені такого,
щоби вилитий був ти!
Будь він пекар чи пічник,
працівник чи керівник –
є лише одна умова:
хай він буде твій двійник!
Федот
Серденько, я твій наказ
пам'ятатиму весь час,
хоч подібні екземпляри –
на рахунку всі у нас.
Що стосується ума –
копії мене нема!
Втім, оце ти, сподіваюсь,
розумієш і сама.
Ну, та слово козака –
не мізерія яка,
раз уже пообіцявся –
роздобуду двійника!..
Люди добрі, а тепер –
завітайте в інтер'єр!
Тут у нас не панахида,
тут, скоріш, – Живний четвер!
Пий рідке, гризи тверде, –
свято в нашу хату йде!..
Гей, а ти́ де подівався,
Те-Чого-Нема-Ніде?
Голос
Я давно вже тут стою,
ніби ратник у строю,
та чекаю, поки скінчиш
ти орацію свою!
Федот
Пригости тоді народ,
від заморських-то щедрот!
Бо вони ж таких наїдків
зроду і не брали в рот...
Піднеси їм наяву
анталійську пахлаву,
та грузинські козинаки,
та фісташкову халву!
Став на стіл усе підряд:
шоколад і мармелад,
італійські макарони
та фламандський карбонад!
Не забудь швейцарський сир, –
той, що ніби весь із дір!
Улаштуй бенкет нам, словом,
на небачений манір!
А якщо попросить хто
бражки мілілітрів сто –
ти налий, сьогодні можна,
свято в нашім шапіто!
Скоморох-потішник
Був і я за тим столом,
їв ікру та пив боржом.
Пров їв плов,
Гнат їв салат,
Устин їв галантин.
А Федот-стрілець
їв телячий холодець.
А як з'їв холодець –
тут і казці кінець!
А що казочка дурна –
опові́дача вина.
Упіймати би в кутку –
й надавати глупаку,
та не можна ніяк,
бо оповіда́ч – глупак,
ну, а ми спокінвіків
не чіпаєм глупаків!