Про Федота-стрільця, хвацького молодця

Леонід Філатов

Леонід Філатов
Про Федота-стрільця,
хвацького молодця
(1985)

Переклад: Олена Побийголод (2022)

Дійові особи
• Цар
• Скоморох-потішник
• Федот
• Генерал
• Нянька
• Баба Яга
• Маруся
• Царівна
• Голос
• Пара молодців
• Англійський посол
• Людожерський посол

Місця дії
• Хата Федота
• Царський Палац
• Ліс
• Острів Буян

В цій письменній стороні
пишуть навіть на стіні.
Стати з усіма нарі́вні
закортіло і мені!



Скоморох-потішник
У давньому столітті
жив-бу́в на білім світі
Федот-стрілець,
хвацький молодець.

Був той Федот
помірний патріот,
з лиця не надто видний,
ні багач, ні бідний,
ні в смолі, ні в сріблі́ –
а так, взагалі.

Служба у Федота –
мисливська турбота,
царю – дичину́ усяку,
а той за те – подяку.

В царя гостей на дні –
як зернят у кавуні,
один зі Швеції,
інший із Греції,
а хтось із Гавай –
і всім жерти давай!

Один хоче омарів,
другий – кальмарів,
третій – сардин,
а добувач – геть один!
Дивіться також

От я́кось раз –
Федотові наказ:
ні світ ні зоря
з'явитись до царя.

Цар на вид хиряк,
макітра з кулак,
та злісність і нерв –
його спецрезерв.
Дивиться на Федьку,
як шлуночник на редьку.

У Федьки з настрашки –
по шкірі мурашки,
й кожен придаток
тремтить, на додаток...
Тут, як то кажуть,
і казці початок.


Цар
Як диктує протокол,
завітав до нас посол,
а закуски в нас у хаті –
півсирка та алохол.

Відправляйся, братцю, в путь,
їстівного нам здобудь:
глухаря або тетерку,
чи фазана, чи що-будь.

А не впораєшся – от,
підеш враз на ешафот.
Це ж, диви, державна справа!
Вловлюєш, який компот?


Федот
При кебеті при моїй –
невже я збезчещу стрій?
Певне, теж не ликом шитий,
розумію, стан який!

Це, виходить, на мені
дипстосунки провідні:
не вполюю десь куріпку –
бути, певна річ, війні.

Щоб заморський посланець
не роз'я́трився вкінець –
забезпѐчу провіантом,
бу̀де в супі тетерець!..




Скоморох-потішник
Слово царя –
твердіше сухаря.
Пошле по ведмедя –
й підеш, як на шведа,
нікуди діватись,
треба, Федю!
Чи птиця та риба –
чи меч та диба.

Обійшов Федот
купу світот,
та все дарма:
дичини́ нема!

Украй стомився,
та й день скінчився,
й хоч по-пустому –
а пора додому.

Враз бачить: птиця,
лісна голубиця,
сидить, не таїться,
рушниці не боїться...


Федот
От же капость завдалась:
дичини хотіли? – зась!..
Що ж, підстрелю голубицю,
буде здобич хоч якась.

І, до речі, страва ця
варта доброго слівця:
голуб у підливі з кропом –
то й не гірший за рябця!


Голубиця
Не чіпай мене, облиш,
з мене вигоди – на гріш:
і людей не нагодуєш,
й пір'я – та́к собі бариш...

Той посольський пустодзвін,
певне, любить галантин,
а в мені – яке це м'ясо,
вся фігура – сміх один!


Федот
Грає щезник-дідуган,
чи це я вдихнув дурман?
Чи у вусі вада сталась
через мій нервовий стан?

Може, десь який спудей
навигадував ідей,
щоб звір'я заговорило
знагла мовою людей?..


Голубиця
Ти, Федоте, не скими,
ти собі̀ мене візьми;
як дотягнеш до світлиці –
там і змовимося ми:

забезпечу твій спочи́в,
й щоб у побуті не скнів,
й гратиму тобі на скрипці,
і моритиму клопів!..


Федот
Віри досі я не йму...
Добре, лізь уже в суму, –
вдома легше розібратись,
що до чого та чому!


Скоморох-потішник
Приніс Федот го́рличку
до себе у го́рничку.
Сидить понурий,
у полоні зажури.
І є в парубчини
серйозні причини:
не зроблена робота
в полювача Федота.
А цар жалю́ не знає,
враз голову відкрає...

Сидить Федот, мається,
з білим світом прощається.
Згадав про птицю,
лісову голубицю.
Глядь – а серед горниці,
видно, замість горлиці
стоїть собі дівиця,
струнка, як ялиця!


Маруся
Здрастуй, Федю! Ти та я –
ми тепер одна сім'я.
Так, Федоте! Я – Маруся,
благовірна я твоя...

Щось мовчить мил-друг Федот,
як води набравши в рот...
На мені не той кокошник,
чи немодний редингот?


Федот
Я б тобою, як вві сні,
милувався день при дні!
Тільки бути чоловіком –
вже не встигнути мені.

Я сьогодні, ледь зоря,
був на "килимі" в царя,
й він мені завдання видав:
вполювати глухаря.

Хоч тепер і не сезон,
сперечатись не резон;
добре, думаю, здобуду,
це ж глухар, а не бізон...

Всі облазив болота́ –
не досягнута мета:
не було птахів солідних,
поголовна мілкота!

Тож твоєму мил-дружку –
не до фліртів на лужку:
завтра цар за це фіаско
відірве мені башку.

А лишившись без башки,
вартість втрачу я таки,
бо в моєму організмі
найцінніше – це думки!


Маруся
Не журися і не хнич!
Буде здобич, певна річ!..
Стануть хай переді мною
Тит Кузьмич та Фрол Хомич!



(Маруся плескає в долоні –
з'являється пара молодців)

Як второпали наказ –
то й виконувати час!


Пара молодців
Та не звольте сумніватись,
це ж воно не перший раз!..


Скоморох-потішник
А цар із послом
вже сидять за столом.
А зліва від жба́нка –
царівна та нянька.
Й чекають навсидьки
від Федьки наїдки.
Авжеж, без обіду –
ніякого виду!
А на столі не густо:
зів'яла капуста,
строчок та поганка, –
так собі гулянка.

Візитер скучає,
ботфортом качає,
на скатертині
проріхи вивчає.
Цар терпець втрачає,
й сам не помічає,
що Федька́ по мамі
вголос величає.

Раптом – з неба ніби:
паляниці хліба,
ікри цеберка,
тушкована тетерка,
стерляжа юшка,
тельбухи, галушки –
і ось такої їжі
назв – як у Парижі.
На такій основі
є сенс і у розмові!


Цар
Викликає інтерес
науковий ваш прогрес:
як у вас там сіють брукву –
зі шкуринкою, чи без?


Посол
Yes!


Цар
Викликає інтерес
харчувальний ваш процес:
як у вас там п'ють какаву –
зі згущенкою, чи без?


Посол
Yes!


Цар
Викликає інтерес
і такий іще ексцес:
як баби́ у вас там ходять –
в панталончиках, чи без?


Посол
Yes!


Нянька
Посоромивсь хоч посла б!
Зовсім розумом ослаб?
Де про що б не говорили –
зводиш все одно на баб!


Цар
Знову ти в свою дуду?
Здам в острог, як шкиринду!
Я ж не просто марнословлю,
я ж політику веду!

Дівка наша підросла,
а худа, як та мітла!
От міркую, щоб віддати
нашу кралю за посла.

Тільки варт, кори́сті для,
порозводити ля-ля
й різні натяки робити
не всерйоз, а так, здаля.


Нянька
Слухай, за твого посла
навіть я би не пішла, –
так і зиркає, падлюка,
що́ би вкрасти зі стола!

Він тобі все "yes" та "yes" –
й тлить між тим делікатес.
Відвернешся – він маєток
проковтне нараз увесь!


Цар
Ти отут не рий траншей,
бо відправлю до мишей!
Ти і так розполохала
всіх заморських аташей!

Вчора був гишпанський гранд –
ох і дженджик, ох і франт!
Кожне вухо з діамантом, –
чим тобі не варіянт?

Ти ж – підстроїла, щоб гість
плюхнувсь на стирчачу вісь,
і на нас тепер у гранда –
гостра політична злість!


Нянька
Пам'ятаю! Це той гранд,
що пожерти був талант:
вліз по вуха у тарілку
та заляпав жиром бант!

На звертання на усі –
як папуга: "sí" та "sí";
а тимчасом налягає
на сардини івасі!


Цар
Я за лінію твою
у тюрмі тебе згною!
Чи велю тебе втопити
у найближчім ручаю!

Із Німеччини барон
гідно так держав фасон;
та на тебе, диверсантку,
й тут не знайдеш угомон!

Хто йому на дно ковша
кинув дохлого миша́?
Ти – шкідниця, й безумовно –
в тебе капосна душа!


Нянька
Тільки згаданий барон
їжі споживав – вагон!
З воронням би був у зграї –
так обжер би і ворон.

Видом гордий – "ja" та "ja",
тільки вдача – ласія;
дай солому – з'їсть солому,
бо чужа, а не своя!


Цар
Ну, шпигунко, постривай:
упечу в тюрму – і край!
З ворогами я суворий,
хоч душевний зазвичай.

Ти змірковуй – слів не трать! –
звідки в мене буде зять?
Ти сама чудово бачиш:
в неї женихів – не рать!

Бо якби їх був тут полк –
у дебатах був би толк;
ну, а ні – згодиться кожний,
хто би курочку потовк...


Царівна
Ти царюєш, звісно, скрізь –
ще у розумі, надісь?
Йди собі царити далі,
а в любов мою не лізь!

В хаті стільки аташе,
що й не вийдеш в негліже,
а від їхніх деколонів
голова тріщить уже!


Цар
Як любов і справді зла,
покохаєш і посла.
А нараз мені поправиш
і в комерції діла:

я під клопоти про шлюб
збув би їм сосну та дуб;
вся громадськість наша згодна,
тільки ти – береш на зуб!


Царівна
Скільки б не було промов –
можу повторити знов,
що людина має право
на незайману любов!

Може б, я, кінцем кінець,
врешті й стала під вінець,
як посватавсь би до мене
наш Федотонько-стрілець...


Цар
Ач, дурепа!.. Цить, мовчи!
От про що ти сниш вночі!
Марш до себе у світлицю
та сольфеджію учи!

А нахабного стрільця,
надто звабного з лиця,
я відваджу від палацу, –
і з фасаду, і з торця!..


Скоморох-потішник
Був у царя генерал,
із плітка́ми вів журнал.
Загримує фізію –
і в місто, на ревізію:
винюхує, собака,
мислячих інако.
Перевіряє знову:
а раптом десь є змова?
Де чого почує –
в шпаргалах зафіксує.
І вранці цим козиря́
на доповіді у царя.


Цар
Генерале, чом зоскнів?
Чи на кір ти захворів,
чи паленкою упився,
чи у карти все спустив?

Може, служба допекла,
може, армія мала,
може, сталося в гармати
перекривлення ствола?

Докладай давай, однак –
не справляючи балак,
знати хочу я детально,
хто, куди, чого та як!


Генерал
Був недавно у стрільця,
у Федота-молодця;
вздрів його нову дружину –
й полонила краля ця!

Третій день – як у жару,
шаблю в руки не беру,
і така в душі мрійливість –
не дай боже, ще помру!

А учора стався гріх:
вірша ледь не склав при всіх;
лікарі перелякались,
кажуть, це – любовний звих...


Цар
Обійшов мене стрілець,
хоч і знав, що я вдівець!
Нумо, запросіть красуню
до царя на холодець!

А підступного стрільця –
гнати зовсім із сільця,
владі у моїй особі
цей стрілець – не до лиця!


Генерал
Вкрасти жінку в бідака –
справа, звісно, не важка,
та якщо про тебе взнають –
з тро́ну скинуть сторчака!

Нині знахабнів народ,
не клади їм пальця в рот;
хоч не любиш ти Федота,
милий людям цей Федот.


Цар
Ти у нас такий глупак
кожну п'ятницю, чи як?
Маю вчити я міністра,
як плести йому личак?..

Щоб царя лихим слівцем
не паскудив хор нечем,
дій суворо за законом,
тобто виключно...
1 2 3