Тільки сутінки. Один
День зимовий у щілині
Незасмикнутих гардин.
Тільки білі грудки мокрі
Мельком швидко замело
Тільки крівлі, сніг, і, окрім
Снігу й крівель, зась кого.
Знову іній креслить буде,
Закружляєм з ним ще ми
Сум того, що вже минуле,
Справи тої ще зими.
Знову штрикнуть, бо ще винні,
Не відпущені вони,
І вікно по хрестовині
Здавить голод дров‘яний.
Та аж раптом по портьєрі
Дріж від вторгнення промчить,
В тиші мірним кроком в двері
Як майбутність зайдеш вмить.
Вдягнена, як для містерій,
В біле щось та без причуд,
В дійсно щось із тих матерій,
З котрих сніжні ковдри тчуть.
Переклад Віталія Гречки