Серветками близьких побачень,
І вечір, чуйний як маля,
У пазусі квітчастій плаче.
Ця жінка випила з долонь,
Аж бризнуло намисто ледве,
Аж криволапий теплий гном
Спромігся висміхнути гембу.
Ця жінка гралася з котом
Біля в малюнках жовтих печі,
А присмерк сіре копито
Все намагався їй на плечі.