Двірник ще плаща прибиває.
Дорога дійшла під віник,
І віник так дивно сяє.
І випити чаю з ложки,
Зіпертись на довге бильце.
Якби не був кінь стриножений,
То ти б у вікно дивився.
А так – всі піжами випрані,
І тій що обручку вибрав
Це небо коштовними іклами
Всміхатиметься хтиво.