Мама — мій найкращий друг (твір-роздум)
Щодо дружби так багато говорять. А що це значить? Я довго цього не розумів, доки не стався зі мною досить дивний випадок.
Того дня все йшло не так. Ні, я не запізнювався до школи. Будильник задзвенів вчасно. Мама мене, як завжди, нагодувала. Тато, як завжди, провів мене
до зупинки (нам по дорозі). Та й погода була чудова. А що ж було поганого? Спочатку я з'ясував, що забув удома щоденник. І щоуроку мене за це вичитували. Потім симпатична дівчинка з 5-Б назвала мене таким словом... Навіть і повторювати не хочеться яким. У мого однокласника був День народження, і він усіх пригощав цукерками, а мені не вистачило! Потім у мене раптом так сильно заболіло горло, що на уроці історії я не зміг вимовити ані слова. Ну й одержав "одиницю". Нарешті, повертаючись додому, я впав на рівному місці. З'ясувалось, що наступив на власний шнурок, що розв'язався. Я мало не заплакав з розпачу! Ні, не варто більше жити!
Вдома мене зустріла мама. Побачивши моє нещасне обличчя і почувши мою сповідь, вона просто сказала: "Не тужи! У житті бувають такі дні. Та не в тебе одного. Завтра все буде інакше!" Після таких слів горло у мене чомусь перестало боліти. Я тепер точно знаю, що мама — мій найкращий друг.
Дійсно, назавтра все було інакше.