Чарівний світ картин Катерини Білокур
Катерина Василівна Білокур народилася 7 грудня 1900 року в селі Богданівні колишнього Пирятинського повіту Полтавської губернії в селянській сім'ї. Родина жила вбого, і Катрю не посилали до школи. Дівчинці подарували букваря, і за ним вона сама навчилася грамоти. Вона дуже гарно вишивала, шила. А одного разу їй захотілося щось намалювати. Сажею на полотнині вона намалювала "якихось видуманих птиць". "І тоді мені мої твори такі чудові здались! — писала вона згодом у листі до друзів. — Було так радісно на душі, що я так зуміла видумать. І дивилась я на той малюнок, і сміялась, як божевільна".
Затуркані, темні батьки не розуміли нестримного потягу дочки до "того святого малярства". її чекала щодня важна робота селянки, під час якої дуже важко було вирвати хоча б хвилинку для малювання.
Та на життєвому шляху дівчини зустрілися люди, які допомогли їй у самоосвіті. Учитель Іван Григорович Калита давав читати Катерині книжки із своєї бібліотеки. У його гостинній хаті вона ознайомилася з альбомом репродукцій Третьяковської картинної галереї.
Великий вплив на пробудження в дівчини інтересу до творчості, зокрема до живопису, мали роботи Т. Г. Шевченка.
Чарівна природа рідного села, розмай дерев, квітів, зеленого руна трав стали для Катерини Білокур академією мистецтв. Дівчина самотужки осягає таємниці техніки живопису. До художнього відтворення краси довколишнього світу йде навмання. Милуючись кожною квіточкою, листком, травинкою, гілкою і стовбуром дерева, кольоровою гамою сутінків і світань, блакитним небом погожого дня, вона у природи навчається поєднувати кольори і їх відтінки, передавати на полотні світлотіньові переходи.
Найбільше захоплювали Катерину Білокур квіти. Вони вабили її у квітнику, на городі біля хати, у полі, на луках, за тинами вздовж вулиць Богданівки. Дивовижною силою своєї фантазії народна майстриня зуміла передати на полотні незвичайну красу, розмаїття квітів рідної землі.
Закохана у дивосвіт квітів жінка йде за тридцять кілометрів пішки під Пирятин, аби там у лісі побачити, як цвіте конвалія.
Щоб до найтонших деталей передати форму і колір квітки, стебельця, листка, прозорість кожної ягідки грона винограду, кетяга калини, художниця сама виготовляла тоненькі, як голочки, пензлики, з кількох тхорячих волосинок, вишневої гілочки, бляхи з консервної банки.
У другій половині 30-х років до Катерини Білокур прийшло визнання. Картини К. Білокур експонуються на виставках і викликають величезне захоплення глядачів.
Невід'ємним компонентом натюрмортів Катерини Білокур є квіти. Розкішні вінки з квітів обрамляють яблука, виноград, кетяги калини, горіхи, помідори, буряки, моркву, розсипане добірне зерно пшениці, шматочки цукру. Катерина Василівна, як ніхто інший, зуміла проспівати величальну пісню плодам людської праці і квітам рідної землі, опоетизувати своїм щедрим талантом "красиве і корисне". У захопленні світом краси, багатими дарунками рідного краю для неї зникали часові відстані. На її картинах зображені квіти й овочі різних пір року. За тином квітують тюльпани і жоржини, півонії і красоля, рожі і лілії, півники і кручені паничі. І все це виписане навдивовижу тонко, до ілюзорності правдиво ("Квіти за тином").
Розглядаючи квіти пізньої весни і плоди літа й осені, ми захоплюємося вмінням художниці передавати фарбами на полотні їх форму і колір ("Кавун, морква, квіти").
Дуже правдоподібно виписаний кавун, особливо чіткий візерунок на його шкірці. Мереживними салатовими і зеленими смужечками майстриня відтворює круглу форму плода. Рожево-червоний соковитий м'якуш і спілі зернинки в ньому викликають бажання відрізати скибочку кавуна, відчути його неповторний смак. Мажорний колорит картини підсилюється яскраво-оранжевим кольором морквин, форма яких чітко окреслюється ледь помітними поперечними рисочками.
Більшу частину полотна займає букет півоній. І квіти, і овочі щедро осяяні сонцем. Милує око насичена зелень листків півоній, на яких виразно проступають світліші прожилки. Стебельця, краї листків художниця злегка виділяє червоною і жовтою фарбами, і вони ніби світяться від променів сонця. Трохи декоративну форму мають темно-рожеві пелюстки півоній.
Посилюють світле почуття радості від зображеного на картині кетяги спілої червоної калини.
Малюючи осяяні сонцем квіти й овочі літньої пори, художниця прагне викликати у глядача замилування щедрими дарунками рідної землі, плодами людської праці. У цьому головна думка картини.
У натюрмортах К. Білокур незримо присутня людина з її настроями, почуттями, одвічним потягом до краси у праці. Це чиїсь дбайливі руки дуже чисто помили моркву, надрізали кавун, спекли хліб, зварили картоплю, зірвали найкращі яблука в саду та склали їх на хустину, щоб передати комусь гостинця, прикрасили плоди своєї праці букетами квітів. Картини хвилюють любов'ю художниці до людини, пошаною до її праці. Вони звеличують людську щедрість, доброту, працьовитість, прагнення до краси, закоханість у рідну землю.
В останні роки життя художниця писала акварельними фарбами пейзажі, які відтворюють її замилування красою природи рідного краю в різні пори року ("Вересень у селі Богданівні", "Осінь у селі Богданівні на загреблі", "За селом", "Гай", "Напровесні").
Картині К. Білокур експонувалися на виставках у багатьох містах, зокрема в Москві й Парижі.
За видатні заслуги в галузі образотворчого мистецтва Катерина Білокур удостоєна звання народного художника Української РСР. Уже це свідчить про велику шану до самобутньої творчості винятково обдарованої простої жінки з народу.