У просторі вільного часу (деякі уподобання моїх однолітків)
Всім нам нарівно одміряно кожного дня 24 години. З цих днів складається місяць, рік, життя. І від того, як людина буде використовувати кожен такий день, залежитиме, мабуть, це життя і доля взагалі.
За ці 24 години людина встигає зробити чимало різних справ; одна — більше, інша — менше: все залежить від характеру і можливостей. Як же трапляється, що, маючи один і той же часовий ресурс, ми дістаємо абсолютно різні результати у навчанні, праці, у справах?
Відповідь, на мою думку, криється у раціональному і розумному використанні вільного часу. Одна людина за годину-дві між важливи ми справами знайде кілька цікавих відомостей в книжках, може зайнятись спортом, врешті-решт посадити квіти або дерево. Інша ж за цей самий час ледве встигає дати ладу своєму зовнішньому вигляду або насититися спогляданням з вікна подій на вулиці.
Та це — в кращому випадку. Наскільки гірше, коли, аби згаяти вільний час, людина вдається до непристойних і згубних вчинків: авантюр, правопорушень. Або знаходить таких самих, що байдикують, "друзів", і тоді ця "співдружність" може заподіяти лиха і собі, і оточенню.
Серед моїх знайомих є чимало однолітків, що мають талант або хист до якоїсь справи. Та, на жаль, не всі вони мають можливість відвідувати гуртки та секції, бо їхні батьки не завжди спроможні це оплачувати. Добре, коли потрапляють до рук цікаві книжки або випадає зайнятися корисною та захоплюючою справою!
Нещодавно мене прикро вразили статистичні показники, за якими останнім часом бурхливо зросла дитяча токсикоманія, наркоманія, злочинність. Діти іноді краще за дорослих знають, що саме краще вдихнути, чим саме краще уколотися, що випити, щоб дістати ілюзію щасливого стану. Але ж це дійсно лише ілюзія, та і вона — тільки на деякий час! А от шкоди молодому організму вона завдає на все життя... Крім того, відсутність грошей на нові і нові "дози" штовхає підлітків на безжалісні злочини, назавжди ламаючи їхні долі.
Ось і виходить, що не такий же він і легкий, цей "вільний час", бо часто стає випробуванням на визначеність громадянської позиції, людяність, зрілість власної позиції.
Останнім часом Президент і парламент, переглядаючи державну молодіжну програму, покладають надії на молоде покоління у своїх програмах. Одним з доказів цього є активна реформа в освітній системі, що безперечно позначиться на якості наших знань.
Я хочу, щоб дитинство запам'яталось не пустим вештанням вулицями міста в пошуках "пригод", а добрими справами задля користі інших людей, веселими мандрівками, пізнаннями нового! А ще — відкриттям та розвитком здібностей, бо вони є у кожної людини. І вільний час якнайкраще підходить саме для цього. Наше суспільство стане сильнішим і багатшим, маючи талановитих спеціалістів. А в цьому, як відомо, — найзначніша риса цивілізації, розвинутої та вдосконаленої.