5 клас" (Львів, 1992 р.) та відомого львівського педагога М. Зваричевської "Українська література. 5 клас".
Обидві книжки пропонують цікаві, часто незвичайні завдання, вражають багатством дидактичного апарату та нетрадиційними критично-публіцистичними статтями.
З приводу видання львівських підручників із літератури та інших навчальних книжок додамо, що традиції підручникотворення нарешті повертаються у древню галицьку столицю, яка ще з середини ХІХ ст. збагачувала українську школу новітніми книжками.
Огляд сучасної зарубіжної та вітчизняної освітньої преси дозволяє зробити висновок про актуальність комп'ютерних технологій на заняттях із усіх навчальних дисциплін. Дослідник цієї проблеми Б.С. Гершунський узагальнює: "У багаточисельних публікаціях як у нашій країні, так і за рубежем, відзначається, що комп'ютер може бути використаний під час вивчення як природничих, так і гуманітарних дисциплін для вирішення найрізноманітніших навчальних завдань: виконання обчислювальних операцій, аналізу результатів навчальних експериментів, побудови та інтерпретації математичних моделей фізичних, хімічних та інших явищ і процесів. Він може виконувати функції інформаційної системи, банка даних, автоматизованого довідника" [32, 302]. Не секрет, що основна частина шкіл у європейських країнах та США перейшла до комп'ютерних технологій навчання, зокрема і в галузі вивчення художньої літератури, створення електронних підручників тощо.
Б.С.Гершунський, як і інші дослідники комп'ютерних технологій на уроках у школі [33], прийшов до важливих висновків щодо методики застосування комп'ютера у навчанні.
Оскільки запровадження електронних технологій носить поки що експериментальний характер, а наука і шкільна практика ще не володіють достатніми даними про наслідки таких технологій, то виникає ряд проблем методологічного і методичного характеру.
Перш за все дослідники застерігають від переоцінки ролі комп'ютера у навчанні, відстоюють ідею його допоміжної функції та педагогічної доцільності, відповідності сучасним вимогам до парадигми особистісно-творчої освіти. На думку вчених, комп'ютер не може стати рівноцінним посередником між вчителем та учнем. При цьому головна роль у навчанні залишатиметься за вчителем, носієм гуманістичної педагогіки.
Потрібно відзначити, що на деяких предметах — інформатика та іноземні мови — вже активно використовуються здобутки новітніх електронних технологій. У той же час українська література, як шкільний предмет, з різних об'єктивних і суб'єктивних причин надзвичайно повільно робить кроки до використання комп'ютерних технологій. Якщо відкрити анотований збірник навчальних комп'ютерних програм харківських педагогів В.Е.Лунячека, Т.В.Дрож-жиної, О.Г. Жабіної "Компьютерные учебные программы", побачимо всього кілька програм із української словесності і то лише одного виробника цієї важливої навчальної продукції — Хмельницького НВК№2. Є також одиничні сайти з навчальним матеріалом в українських пошукових системах Інтернет.
Автори "Компьютерных учебных программ" зібрали інформацію про наявність електронних продуктів до виданих підручників майже з усіх шкільних предметів, подали коментарі про наявність або відсутність електронних наробок.
Відзначимо, що опис програмного забезпечення російської мови, місця знаходження і способу придбання електронних програм із цього предмету зайняв 18 сторінок. Продуцентами російських електронних програм на різних електронних носіях авторами посібника вказуються виключно виробники Росії. В Україні ж ще не налагоджено централізоване державне виробництво програмового забезпечення, наприклад, у названому збірнику читаємо:
"Українська література.
6 клас (68 годин)
Підручник: Бандура О.М., Кучеренко Є.М.Українська література.
Навчальні програми на момент видання книжки авторами не виявлені" [34, 17].
Знайшли харківські педагоги лише окремі електронні версії до деяких підручникових тем. Так, зокрема, вони вказують, що до підручника Б.Степанишина "Українська література" розроблена лише одна навчальна електронна програма до однієї теми: "Літературні процеси кінця XVIII-перших десятиліть ХІХ ст." — Тест з творів І.Котляревського (Хмельницький НВК№2) [там само, 17].
Фактично лише окремі теми підручників із літератури розроблені Хмельницьким НВК№2, але без вказівок на місце знаходження розроблених електронних версій і можливостей придбати їх чи хоча б ознайомитись із ними.
Процес комп'ютеризації вивчення української літератури, як і мови, знаходиться поза увагою освітянських керівників столичного та місцевого рівнів.
Єдине, чим виправдовуються сьогодні керівники освіти, — це відкриттям комп'ютерних класів у школах виключно з метою підвищення комп'ютерної грамотності учнів. Але такі знання і вміння, на жаль, ніяк не реалізовуються на уроках літератури в школах України.
Не розробляються в Україні і електронні підручники з літератури. Правда, у 2002 р. силами студентів Київського національного університету створено електронний підручник із сучасної української мови. Він знаходиться на сайті Київського національного університеті і є доступний усім бажаючим, хто має можливість увійти в мережу Інтернет [35].
Ситуація із впровадженням електронних продуктів на уроках української літератури свідчить про повну невирішеність проблеми комп'ютеризації такого важливого навчального предмету, як українська література, а також, на нашу думку, про гостру необхідність освітнім громадським фондам і в першу чергу державі почати роботу в цьому напрямку.
Політичні зміни в Україні з початком 90-х рр., позитивні досягнення у цій галузі освіти у попередні десятиліття вимагають подальшого удосконалення навчальної книжки з літератури з урахуванням демократичних тенденцій у нашому суспільстві, його гуманізації на засадах національних та загальнолюдських ідеалів.