Завантаження

Григір Тютюнник, "Три зозулі з поклоном"

Любові всевишній
П р и с в я ч у є т ь с я
ТРИ ЗОЗУЛІ 3 ПОКЛОНОМ
Я виходжу з-за клуба, в новенькому дешевому костюмі (три вагони цегли розвантажив з хлопцями-однокурсниками, то й купив) і з чемоданчиком у руці. І перше, що бачу—хату Карпа Яркового. А перед нею— молоденька сосна рівними рядочками на жовтому піску. На ґанку Карпової хати стоїть Марфа Яркова і веде мене очима. Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса — колись її волосся сяяло проти сонця золотим, тепер не сяє...

Читати повністю →