Завантаження
Михайло Яцків, "Мрія Вірла"
Плач трембіти лягав на гори і хмари. Хмари в виді старинної флотилії пливли на захід, скелі, як вірли, одні підоймали шпилі вгору, інші розхилювали крила до лету.
Зі мною ішла чужинка з зеленими очима. Вона сказала:
— Твоя невгасима любов до природи свідчить про велике терпіння…
— Там, на долині, як був я дітваком, взяли мене на службу. Казали мені пильнувати годинників, рахункових книг і догоджати чужим дітям. Ті примховаті й невилічимо нудні чужі діти...