У горах ліванських

Агатангел Кримський

Влітку

Скали… Кедри… Скоро й вечір.
Я сумна стою.
В'ється стежка… Ох!.. чи йтиме ж
Той, кого люблю?..

Тінь в долинах… Верхогір'я
Наче золоте…
Гасне сонце… Тоне в морі…
Любий! де ж ти?! де?!

Впала ніч… Шакали виють…
Вітер… Мов зима!
Я всі очі прогляділа, —
Милого нема!

1897