Яка я сьогодні хитра,
В білого солов'я
Може буть лише літо.
Душа моя – в стилі ню,
Душа моя – в стилі вітру.
Із почуття вогню
На самісінькім вістрі
Серце зайшлось в піснях,
Серце сумне і босе.
Боже, невже це весна
По?серед хмарочосів?
Шлях – на семи вітрах,
Вітер – у срібних косах.
Оповиває страх,
Радісний і безголосий,
Страх вже й не золотий,
Наче листя торішнє.
Можеш нікуди й не йти!
Кажеш, дружина колишня?
Білий мій соловей,
Серед лісів осінніх, —
Наче сумний діджей
У простудній ангіні.
Знову я вас бороню,
Знову душа відкрита,
Наче вона не з вогню
І не в осіннім світлі,
Наче і не зола,
Навіть уже і не спогад,
Просто вона зійшла
на пси чи… інші дороги.
Та коли щось сяйне
В серце ваше розчахле,
Не відпустіть мене –
Вірш мій весною пахне.