В день свого народження
Рано проснулася –
Спати не хочеться
Надворі – і темно і тихо…
Глянула – що це?..
Тумани клубочаться…
Якось незвично і дивно…
Чому ж дивуватись?
І день незвичайний –
І все незвичайне навколо.
Не віриш, що осінь
Багряна настала,
Не віриш у рідну природу?
Та вірю!.. Ще вчора
В душі моїй грішній
Весь день соловейки співали,
Сьогодні ж чекаю
На Сонце торішнє,
Тепле, рідне, ласкаве…
Іду, усміхаюсь,
Туман розступається,
Моргають машини назустріч,
Спішу, бо чекають,
Не дочекаються,
Таня, Учитель і друзі…
2019 рік
Капітан Немо
"Капітан Немо" – романтична картина…
Тиха й неспішна – як вечірня молитва…
Вона звучить неземною музикою,
Огортає морськими пейзажами…
Пригоди героїв – це лише зовнішнє,
Справжні події – підводна тиша…
Тиша, де немає світської метушні…
Тиша, де знаходиш спокій душі…
І герой Владислава Дворжецького –
Геніальне втілення цього Спокою…
_________________
Посвята найкращому АКТОРУ світового Кіно, який у цьому фільмі створив своєрідного Бога, зі своїм прекрасним неземним світом...
Коханому Котику
Люблю тебе дуже –
Не знаю як!..
Ніхто у світі
Не зможе так!
Ти – моя радість
І ти – мій біль!
Ти – моє щастя
І – ворог мій!..
Ми – два світи,
Ми різної статі,
Але духовно –
Ми так багаті.
Для чого цей бій,
Для чого війна?
Ти вічно мій,
А я – твоя…
Люблю тебе дуже,
Коханий Котик…
_________________
Герої мого вірша – сильні та незалежні особистості...
Маки кохання
Маки, такі тендітні…,
Ніжно тріпочуть крилами,
Метеликами яскраво-милими,
Червоними Вітрилами…
Отак і людське кохання –
Розквітне в душі трояндою,
А потім залишить мудрість –
Зернятами чи оманою...
_________________
Кохання буває не тільки щастям, а й хворобливою залежністю...
2020 рік
Туман життя
Троянда кохання,
Троянда любові,
Троянда розлуки,
Троянда недолі…
Всі разом троянди –
То долі ріка,
У тумані життя…
Соняхи
Соняхи соняшні,
Від краю до краю
Здіймають надію
Поглядом в небо…
Врожаї, олії,
Корони, тирани,
І знову ясніють,
І знову сіяють…
Золотом Неба…
_________________
Соняшники – містичні квіти, їм поклонялися індіанці Америки, а ще раніше – жителі Атлантиди, але головна помилка і тих, і інших – меркантильність...
Подорож душ
Зелена магія
Таємних кімнат
Для подорожі душі
Там малахітами
Не стоять –
Літають туди-сюди,
Коли земляни
Ще міцно сплять
І бачать солодкі сни
Їх душі швиденько
Сюди летять,
Пізнати інші світи…
_________________
Душа людини під час сну здійснює астральні польоти.
Спрага
Спрага знову мені докучає,
Не знайду я відради в чашці…
Десь далеко моє кохання,
І без нього мені так тяжко…
Знову ранок, і сходить сонце,
А яка там у тебе погода…?
І які думки в тебе вранці…?
І з якими ти день проводиш?
Знову тепло, в віконці – літо,
А в душі не проходить смуток,
Спрага знову мені докучає,
Бо від тебе немає привіту…
Ангелу Кохання
Хвилями теплого моря
Даруєш свою Любов,
Ніжність твою безмежну
Я відчуваю ЗНОВ…
Квітами ароматів
Вистелиш всі шляхи…
Як же мені не радіти,
Як же по них не йти?
Як же мені не віддячить
За всі твої почуття?
Ангеле мій синьоокий,
Князю мого життя!..
Вечірня радість
Вечір… Радість…
Бо ти вже вдома.
Ну, розкажи мені, розкажи,
Що ти робив?
Про що ти думав?
Як ти без мене жив?..
Наче скло
Наче скло, на маленькі шматочки
Розлетілись УСІ мої мрії…
Треба знову ставати до бою,
Зберігаючи в Бога надію,
Зберігаючи віру у Свято,
Що врятує від муки сумління,
Нових мрій буде знову багато,
Їх дарує мені – Провидіння…
Місяць ясний
Моя зірочка кохана!
Місяць ясний в небі!..
Зачаруєш, кого схочеш,
І кого – не треба…
Ну скажи, як дотягнутись
До твого Сіяння,
Коли душу закриваєш
Сімома замками?..
Моя зірочка кохана,
Вечорова, пізня…,
Хай завжди добром сіяє
Твоя ВІЧНА пісня!..
Колискова
Тими піснями –
Заколисана…
Тими звуками –
Зачарована,
Що перлинами-
Намистинами,
Сяють ясними
І червоними…
А в душі твоїй –
Як у Космосі,
Де галактики
Стозірковії
Відбиваються,
Віддзеркалюють
Веселковими
Передзвонами…
Серпень
Серпанки-тумани,
У серці – "обмани",
Не щезли надії,
Серпневі дарунки…
Там – юності мрії,
Там – літа цілунки…
Жоржини
Квіти жоржини,
Яскраві, зіркові,
Неначе останній
Спалах любові…
Неначе Жар-птиця,
Палає, сіяє,
І пісню тужливу
Про Осінь співає…
2021 рік
Зірочки мистецтва
Зірочки Мистецтва
Розсипались на Небі,
Хотіла їх зібрати,
Та не зберу н і к о л и,
Бо їх сіяння – то душа,
Що перейшла у Вічність,
Бо їх проміння вже давно
Пішло за видноколи…
Криниця мистецтва
Полечу у казку,
Створену митцями
І вона – реальна,
Бо живе віками!..
Зачерпну водиці,
Ясної, живої…
Самоцвітів Зорі
Наберу з собою…
Хай сіяють ніжно,
Золотом і сріблом,
Зігрівають душу
Радісним привітом!..
Безсоння
Моє безсоння –
То казки,
Де ми з тобою –
Милі…
В моїм безсонні –
Тільки ти,
Красивий і єдиний…
І всі стежини –
У квітках,
І поцілунки на вустах,
І все навколо –
В пелюстках…
В моїх казках, твоїх казках,
У наших спільних мріях…
Веселка почуттів
У кольорових моїх снах –
Тривоги і надії,
А чорно-білі мої сни –
Про те, чому радію…
А час – найкращий із людей,
Голубить і лікує,
І мудрість знову поверне,
І спокій подарує…
Ось так біжить усе життя,
То білий кінь, то чорний
Несуть мене у майбуття,
До зустрічі з Тобою…
Щастя кохання
Дай мені напитися
Меду твоїх вуст,
Дай мені вдивитися
В ніжності блакить…
Я не вимагаю,
Я просто поринаю
В щастя, що створили
Струни наших душ…
Падають зорі
Падають зорі в трави високі,
Падають яблука рожевощокі,
Прощається літо теплим полином,
Плине у осінь клин журавлиний…
А я за тобою – як літо у зиму,
Сміюся-радію, в іронію лину…
Пірнаю в сіяння перлин твого Неба.
Щось інше бажаю?.. Нічого не треба!..
Зорепад
Падолист, листопад,
Пада сніг, снігопад…
І кохання – з Небес
Раптом в душу впаде…
Запитаю в зірок:
– А того, хто в душі,
Зорепад не мине?....
2022 рік
Засніжило…
Засніжило… Замело…
А в душі – сніжинки грають…
Щастя-радість не прийшло –
Янголом ввірвалось!..
Усміхнулось – ніжно-ніжно…
Засміялось – білосніжно…
Смуток
Смуток за Небом,
Смуток за Раєм…
Там – не сумуєм,
Відпочиваєм…
І щиро радієм –
Коли зустрінем
Рідних по духу,
Тих – що кохаєм…
А на цім світі –
Інакше, звичайно…
Смуток за Небом,
Смуток за Раєм…
Равлик
я – як той равлик
сховаюсь в домівку
на двері і вікна – повішу замки
нікому й ніколи
ввійти не дозволю
лише з душею я буду на "ти"
Острів кохання
На човні припливли ми на острів Кохання,
Залишились удвох – до зимового рання…
Будуть зими пливти, а літа – доганяти…
Не здолати рокам тої Вічності Свято…
Наші крони могутні зростають до Неба
Щоб сказати усім – ЯК кохати їм треба…
Плаче дощ…
Плаче-ридає дощ,
Плаче-ридає Небо,
Неначе в людей питає:
Та чи ви л ю д и?..
А комусь – байдуже…
Плаче-ридає дощ,
Плаче-ридає Небо…
Сині квіти
Сині квіти –
Наче небесні діти,
Феї-ельфи,
Світлі янголята…
Скільки ж у Бога
Можливостей
Радість нам подарувати!
Стадо безголове
стадо безголове
йде на заклання
й мовчки молиться
на своїх пастухів
що не дозволяють думати
тобто напружувати
маленьких нерозвинених мізків
_________________
про рашистів, які діють, наче роботи...
Ніченька слов'янськая
Ніченька слов'янськая
Про що ти задумалась?
Про ворогів азіатських?
Не сумуй, не треба
В них була потреба
Щоб краще засіяли
ЗОРІ ТВОГО НЕБА…!!!
Горить російський газ...
Горить російський газ, горить...
Це монстр ТАК розважається...
Що йому гроші, є понти,
Що там ті люди, в кайф коли
Над ними він – знущається!..
_________________
згідно повідомлень фінських ЗМІ жадібна росія змушена спалювати "надлишки" газу після зменшення його транзиту до Європи...
Подарунок Бавовнятка
Наше рідне Бавовнятко
Надало Лісовинятку
Вогняні свої запали,
І тепер горить-палає
Ліс в ворожій стороні...
Добре це чи є погано,
Бумеранг – не розбирає,
Він лише УСЕ вертає...
_________________
після обстрілу Сумської області почася лісова пожежа, яку вдалося погасити, але завдяки вітру вогонь перекинувся на російську територію...
Дух Свободи
А Україна у борні –
Лише гартується!
І її мужності весь світ –
Лише дивується,
Бо Дух Свободи в цій землі –
Не переводиться!
І не один іще Сірко
У нас тут зродиться!..
Херсонес
Стародавній, бо античний,
Півдня теплого дотичний
УКРАЇНСЬКИЙ Херсонес!!!
Серце зболене вкраїнця
Тихо вмиється сльозами,
Бо воно найкраще знає,
ЯК ТА ВОЛЯ нам дісталась...
_________________
після деокупації Херсона...
Щит для Європи
В багатьох українських оселяах
Немає світла, води, тепла,
А в інших європейских домівках
Цього добра вистачає сповна.
В багатьох українських оселяах
Тривожний сон і виття сирен...
А в західно-європейских домівках
Завжди спокійно, майже щодень...
Бо Україна своїми героями
І своєю мужньою боротьбою
Слугує надійним щитом
Для багатомільйонної Європи.
Надійним і спільним щитом –
Від психічнохворих монстрів,
Котрі НІКОЛИ, як свідчить історія,
Не мали – ні доброти, ні cтида, ні совісті!..
Осіннє...
Листя
Зронює
Осінь...
Золотом
Стелить
Під ноги…
Прощається
З літнім
Сонцем...
Дарує
Вічності
Подих…
Розмови про терор
Зустрічі на високому рівні...,
Про терор розмови...,
ВСІ відчувають на собі його вплив
І закликають Україну до перемовин...
– Поступіться, мовляв, вам же буде краще,
Для чого вам те, що зруйнувала та Раша?..
– Керівники високого рівня,
Припиніть, нарешті, пусті розмови!
Припиніть, нарешті, ПОСТУПАТИСЯ терору,
Вгамуйте, нарешті, своїх олігархів,
Скасуйте з рашею торгові контакти!
Навчіться, ради Бога, не тільки про СЕБЕ дбати!!!
Мистецтво рабів не учить
Скільки творів про війну –
Живописних, пісень, віршів...
Та чомусь не так все вийшло...
Скільки фільмів про війну!..
Про дітей, жінок страждання!..
Та не чують їх бажання...
Скільки храмів і законів,
Не вбивали щоб ніколи!!!
Та раби – ліниві й кволі,
Вони чують лиш тиранів,
Їм мистецтво – не доходить,
Їх мистецтво – лиш розваги...
Недосконалість...
Холодна туманна осінь...
Краплини води – то сльози.
На те, що діється в світі,
На те, що...