(за Сергієм Плачиндою)
Коли люди врожай зібрали, осінь настала. Тоді Божич-Сонце почав старіти, зменшуватися, і дні ставали коротшими й коротшими, а ночі довшали й темнішали. От і настала тоді найдовша ніч, у яку зникнув постарілий Божич.
І зрадів Чорнобог. Він сказав Марі: "Ось біжи мерщій на Землю. І будь-що знайди Коляду, матір Божича. Бо вона знову народить нове Сонце. Не дай появитися на світ сонячному світлу, що знищує нас. Маємо перемогти світло, аби вічна ніч настала"
І знову побігла Мара по Землі. І знову перетворилася богиня неба Коляда на Козу, і пробігла Мара повз неї. Зблиснули перші промені. Це народилося нове Сонце. Новий рік. Нове життя.
Люди, які назвалися колядниками, пішли з радісними співами від хати до хати, несучи попереду Зірку Ясну зображення Божича-Молоде-Сонце. А ще несли Козу, яка щороку рятує Коляду від Мари.