Моє кохання – по венах лезом,
Моє кохання – із серця магма,
З Кавказу вітер, із неба манна.
Моє кохання – узимку літо,
Нестримне море, незгасне світло.
І хай нам заздрять
з безодень сірих
Усі Петрарки, усі Шекспіри!
Кохання наше святе і грішне,
Нам цю дорогу вказав Всевишній –
Крізь регіт Сонця і сльози грому
Ходім у вічність.
Ходім додому!...
15-26.02. 2014 р.