А на серці ж як у бурю в морі…
Знай, блукаю круг сумної хати,
І нема з ким серця розважати,
Розпитатись, побалакать стиха
Про недолі та про наші лиха,
Як собі у скруті дати раду.
Ex! Немає у нас, браття, ладу…
Всюди ніч – хоч виколи ти око,
А до бога, – сказано, – високо!