Маленька дівчинка Весна
Біжить, сміється, сіє трави,
І пісня ллється голосна.
По всіх усюдах пісня лине,
Усе пробуджує від сну,
І всі комашки, всі рослини
Вітають дівчинку Весну.
Дерева просять:
— Весно красна,
Розкрий на гілочках бруньки!—
А луки кажуть:
— Кинь-но рясно
По нашій зелені квітки!
І луки буйно зацвітають,
І свіжим листям гай шумить,
А дівчинка росте, зростає
Не щогодини, а щомить.
Це не дитя вже — подивіться
На гарну дівчину струнку!
Вона збирає полуниці
І стиглі вишні у садку.
І, світлом сонячним залита,
Слідкує, щоб усе росло…
Її тепер вже кличуть — Літо,
Хороше Літечко прийшло!
І сонце тепле, й небо синє,
І всюди праця йде на лад.
Вже запашні копиці сіна
На луках вистроїлись в ряд.
А ось веселі, загорілі
Вітають Літо малюки,
І плещуться, й здіймають хвилі
Під тихим берегом ріки.
Дні йдуть — і золота пшениця
Додолу хилить колоски.
Не дівчина вже — молодиця
Виходить в поле залюбки.
Турбот і справ у неї досить,
В роботі їй не заважай:
Це працьовита й щедра Осінь
Збирає добрий урожай.
І яблука зриває гарні.
І груші, й сливи запашні.
І буряки до цукроварні
Везуть з плантацій день при дні.
Вже над землею ходить холод,
І путь відкрито всім вітрам.
— Беріть книжки, ідіть до школи!
Говорить Осінь школярам.
Ще й помахне пташкам привітно:
— До вирію летіти час! —
І жовте листя непомітно
З дерев зриває раз у раз.
Злітає листя. Жовтий килим
Лягає з шурхотом до ніг.
А вже на нього пухом білим
Сідає перший чистий сніг.
Вже зникла дівчина колишня,
І молодиці вже нема…
І тільки бродить в білій тиші
Бабуся лагідна — Зима.
— Ану,— бабуся дітям каже,—
Беріть санчата й ковзанці!—
Сама ж не сяде, не приляже,
Бо стільки справ в її руці:
Вона вкриває льодом води
Усіх ставків, озер та рік,
Під сніг ховає в полі сходи,
Щоб лютий холод їх не пік;
Велить, щоб віхоли гуділи,
Хилили все живе до сну…
І все спочине… І зраділо
Зустріне дівчинку — Весну!