Велел на стенке зарубить,
Чтоб там речей не тратил по-пустому,
Где нужно власть употребить".
И. А. Крылов, басня "Кот и повар"
Ранком, ледь розплющить очі,
Він волає: — Їсти хочу! —
Поплювавши на долоні,
Вхопить добрий глечик моні,
Вип'є залпом — звична річ —
І чалапає на піч.
Залетить до хати муха,
Знов кричить він що є духу:
— Мамо, вбийте муху кляту,
Не дає мені поспати!
Говорила сину мати:
— Рік полежав, і доволі.
Є роботи в нас багато
І на фермі, і у полі...
Ти ж і вдень і уночі
Валяєшся на печі!
Говорила й недарма.
Ще не стихли речі,
Бачить — вертиться Кузьма,
Бачить — злазить з печі.
Мати рада. Добре слово
Вже зведе обов'язково,
Хоч який ледачий...
А Кузьма:
— Не в тому річ...
Хочу взять рядно на піч,
Дуже вже черінь гаряча!
Підіслав і знову ліг.
Скажем, як в Крилова:
— Там, де треба взять батіг,
Не марнуйте слова!