Білим цвітом простелилась до села.
На лугах, в діброві в зустрічі, в розмові
Полюбила, тільки гордою була.
Вийду в поле я, стану, гляну я –
Ходить осінь по зарошених стежках.
І, дощами вмиті, журавлі в блакиті
Відлітають у тривожний дальній шлях.
І моя краса, як в степу роса,
Опадає і марніє кожну мить,
Полюбила очі в ночі ті дівочі,
Полюбила, та нe знала, як любить.
В тихий шум дібров прийде знов любов,
На світанні, дівчинонько, виглядай
І, дощами вмиті, журавлі в блакиті
Ще повернуть з коханням в рідний край.