Що в небесній вишині
Пролітає невидимий,
Береже дітей у сні.
Б — це Бог та Батьківщина —
Як молитву пам'ятай:
Бог — і рідна Україна,
Золотий, блакитний край!
В — це ватра в тихий вечір,
Біля ватри — пластуни;
Ватра — втіха для малечі
В свято співів і весни.
Г — гриби в густому гаї —
Гірчаки, боровики...
Глянь, немов понадівали
Гостроверхі шапочки.
Ґ — це ґава, біля ґанку
Ходить сторожко давно
І збирає для сніданку
Порозкидане зерно.
Д — Дніпро, ріка бурхлива
Української землі,
Він гойда на дужих хвилях
Довгоносі кораблі.
Е — е-е — це плач дитяти...
Очка тре і пальчик ссе...
Ей не плач!Ось прийде мати
Дивіться також
- Микола Щербак — Бої... Фронти... Луна Трипілля!..
- Микола Щербак — Крути
- Микола Щербак — Вогненне слово
- Ще 17 творів →
Є — Євангеліє, діти!
Книга ця для всіх свята
Про життя і заповіти
Сина Божого, Христа.
Ж — жита в жнива на ниві,
Море жовтих колосків,
Що похилені, журливі
Ждуть жниварок і женців.
З — це заєць на узліссі
Задивився на поля,
Чи не йде, буває, з крісом
Тім мисливець іздаля.
И — в словах ти зустрічаєш,
Ось для прикладу візьми
Слово "кий" — і вже пізнаєш,
Що середній звук — це "и".
І — індик, що бурить пір'я,
Невдоволений щомить.
Ходить повагом подвірям
І на кожного кричить.
Ї — їжак, що лізе з рову,
Мов копичка у лістках,
І наношує до схову
Яблука на колючках.
Й — це йорж, маленька рибка,
Має гострі поплавці
І втікає дуже швидко —
Вдержиш ти її в руці?
К — золотоверхий Київ,
Із прадавніх ще віків.
Він столиця України,
Краю славних козаків.
Л — це ластівка літає,
Легко лине над ставком,
І зі щебетом торкає
Хвилі лагідним крилом.
М — це мати, мила мати
Зі своїм малям-синком
Тихо стала серед хати
На молитву перед сном.
Н — намети понад річку
Серед трав і гущини —
Там ночують в темну нічку
Наші браві пластуни.
О — це озеро глибоке,
Рибка в озері швидка,
А на березі там збоку,
Очеред та осока.
П — отаман наш Петлюра,
Що в похід водив полки,
З ним на ворога, мов буря,
Йшли новітні козаки.
Р — ромен, пахучі квіти,
Що дівчата залюбки
Їх збирають, рвуть уліті
І вплітають у вінки.
С — собор святий, Софія,
Що сія ві давніх літ
Сяйвом віри і надії
На широкий Божий світ.
Т — це тато, рідний тато,
Що читає нам з книжок
І розказує багато
Оповідань та казок.
У — це наша Україна,
Мова рідна, рідний спів.
Це земля свята, єдина
Наших прадідів-батьків!
Ф — Франко, поет з народу,
Із Підгір'я з полонин,
Ковалів він син із роду,
України вірний син.
Х — Хрещатик. Тут Єдиний
Бог наш край благословив,
Тут Великий Володимир
Україну охрестив.
Ц — цвіркун у чистім полі,
Там, де сонце і блакить,
У травиці, на роздоллі
Цвіркотить і цвіркотить.
Ч — на чатах Чорногора,
Підвелася в височінь,
Щоб оглянути простори
І блакитну далечінь.
Ш — Шевченко, наша слава,
Наш пророк і наш співець
І за волю, за державу
Богом даний нам борець.
Щ — це щиглик невеличкий,
Що щебече на гілках
Діткам пісню, мов їх кличе
До вишневого садка.
Ю — це юний лицар Юрій,
Що за правду меч підняв
І в бою, мов грім у бурі,
Злого змія подолав.
Я — ялинка ясносяйна,
Що маляток звеселя,
На гілках — оздоба гарна,
На верхів'ї — янголя.
Ь — у письмі у нашім, знайте,
Є ще зм'якшувальний знак,
В слові "кінь" його шукайте —
Хто віднайде, той козак!