В Кривому Розі 84-літній Лепеха, "нащадок запорожців", як він сам себе назвав, розповів мені таку буваль про походження назви міста.
— Ще коли прадід мій бився на Жовтих Водах, тоді тут нічого не було. Так ото, по смерті Богдановій, прадід мій не захотів датися чужинцям (мені здавалося, що дід хотів сказати "москалям") у шори та й чкурнув до Низу. По дорозі він набрів на свіжий хутірець, що стояв на теперішній Чорногірці, трохи нижче, де зливаються Саксагань та Інгулець. Заїхав та й попросив у господині корячок горілки, щоб прополоскати козацьке горло. Вона, спасибі їй, винесла моєму прадідові доброї оковитої. Що там далі було в них, не відаю, але знаю, що господарем хутірця був козак Ріг.
З ним ото мій прадід і ходив на бусурманів, що люд наш у неволі морили. Одного разу в бою козак Ріг зламав собі ногу та й каже моєму прадідові:
— Одвези мене, товаришу мій, до мого хутірця, а я віддам за тебе свою дочку.
Зрадів мій прадід та й сповнив волю старого Рога, а сам перегодя й справив бучне весілля, бо таки женився з красунею Рогівною.
Так ото й звали хутірець той Рогом, а пізніше стали називати Кривим Рогом, бо старий Ріг таки добре шкутильгав. Зате всі його шанували! Він же край наш боронив од бусурманів...
— Пізніше, — закінчив свою розповідь Лепеха, — з хутора виросло село, а потім стало місто, а вже назву наші люди не захотіли змінювати, бо ще й досі шанують козака Рога.