Догорає літо в квітниках.
Яблуні в саду іще зелені,
Та нема вже яблук на гілках.
З моря насуваються тумани
І пасуться вранці на стерні,
А чубатий одуд вже востаннє
Б'є поклони рідній стороні.
Помолилось літо Сонцебогу
І пішло до Криму через міст.
Задивився сад наш на дорогу
І впустив на землю жовтий лист.
Не журися, саде, як над нами
Закурличуть зграї журавлів
І розколють гострими клинами
Душу гаю, річки і степів.
Не журися, саде, це не горе,
Що ми знов зостанемось одні:
Той, хто зимуватиме за морем,
Ще позаздрить нам на чужині.