Вернувся до царя, звістив про невдачі свого посольства, а провину зложив на темноту і безтолковість чередарську.
Цар однак інакше думав: "Дивак чередар зі своїми бажаннями, але по його боці також правда". Покликав до себе ца-
Цар-Чередар
ревича-сина і розповів, що його бажанням на перешкоді сам чередар.
— Я виконав твою волю, зробив усе, що було в моїй владі, а далі сам собі зараджуй.
Всміхнувся царевич:
— Ті перешкоди я сам зумію побороти; чередарова умова мене не злякала. Я уже знайшов на се раду, щоби старого вдоволити.
Так сказав царевич і, мабуть, за порадою Анусі пішов до старенького діда Івана Постольника, що виплітав чудесні личаки, і в нього навчився за короткий час того ремесла.
Коли царевич зробив сам четверту пару личаків, Іван Постол ьник потер руки з утіхи:
— Ваша княжа світлість уже самі можуть бути учителем. Відібрали мені ремесло і пожиток, пропала тепер моя доля в громаді.
Взяв царевич ті чотири пари личаків і цілий оберемок лика, приніс до чередаря і зробив на його очах п'яту пару — велику, а з решти лика — шосту пару, маленьку, себто на ногу Анусі, і каже:
— Взувайтеся і самі розсудіть, чи добрі. Можу забезпечити в це взуття цілу державу.
Взув чередар личаки, пробує ходити — чудесно!
— Знамениті, — каже. — У ремісника золота рука. Знав би я колись, будучи царем над царями, хоча би такі личаки виплітати, не потребував би за громадською чередою босими ногами на камінні спотикатися.
Тут чередар відкрився, що він також був колись царем... Він погодився тепер на шлюб Анусі з царевичем.
Радість була велика, і цар з міністрами радів дуже, що його сват — не чередар, а рівний йому цар. Він велів кораблями вивезти свого свата до його держави.
А уже найбільше гордилися мужики в селі Гориславичах, що не тільки у них був чередарем цар, але й доня його в них виросла в чередарівці на їхню майбутню царицю.
Борислав, 13/2. 1916.