Тату, татусю! Ми вже більше не побачимося. Коли читатимеш сей лист, то я вже стану позамежами всього земного. Не гнівайся, любий татку, адже ми були такі сердечні, щирі приятелі! Чи ж можна гніватися на друга, котрий по такій довгій, десятилітній дорозі по пустині життя хоче спочити?
Десять, десять страшних довгих літ минуло, коли ми в останнє бачилися! І як за той час змінилася, любий татку, Твоя доня, Мені тепер двадцять сім літ...
(Аргентинська пригода)
"Куди не глянути, стеляться степи, як на Україні", – докинув по якійсь хвилині. "Ох, вибач", – сказав по англійськи до свого товариша, – "я знов забув, що ти не знаєш моєї матірньої мови". "Сього не треба знати", – відповів товариш. – "Ви так неенерґічні, що можна без того знання переїхати цілий світ". "Так,– погодився їздець, – ми не скоро ще заважимо на долі світа. Ми не маємо, бачиш, такої вдачі, щоби себе накидувати иншим"...
Я шукав якої небудь праці. В шлунку від двох днів люто бурчав голод. На пів гнилий квашений огірок та одна грушка, яку ухитрився підтибрити, завели мабуть спір о першенство. Нічим їх було зацитькати. Я шниряв по всіх улицях пошукуючи якоїсь оказії. А під ту пору все було підходяще. Від троїцької церкви, де позичив десять копійок, потягся я у напрямку моря. Коли станув на Лянжероні, заясніло передомною Чорне Море. Не раз і не два бачив я Чорне Море. Воно змінчиве як доля...
Читати повністю →(збірка оповідань)
ЗМІСТ:
Дядько Шкіпер
Рудий Щур
Рурикова слава
Кедрове Зерно
Висока гра..
Золота! Золота! Золота домагалися усі установи молодої держави, особливо закордонні відділи розкрику (пропаганди). Але з відки взяти його? Бувші могучости зложили свої скарби в руки держави враз із головами, церква рішила на будуче займатися тільки духовими справами і з покорою зложила свої богацтва в руки комісарів, ба навіть робітники постановили працювати о одну годину більше в користь держави. Але сього всього було за мало...
Читати повністю →"Чи знаєш", сказав дванайцятьлітний Івась до старшого о один рік Михася, "сьогодня були в нас студенти зі Львова. Збирали на школу. Тато дали пять ґарців тай ще завтра мають дати фіру до стації".
"А мої тато дали пять літрів", сказав моторний Омелько.
"А мої мішок дали".
"А мої пять марок докинули".
"А мої тато нічого не можуть уже дати", промовив Михась, білявий та синьоокий, старший о рік від Івася.
"Не журися, Михасю, ми на тебе зложимося! Добре хлопці?" звернувся Івась до гуртка...
Велика барка "Соловейко" Української чорноморської торговельної фльоти легко перескакувала з хвилі на хвилю під добрим вітром. На бакборті кількох моряків переглядало старі вітрила.
"Ах! не було то як на "Могутнім"" нарікав старий Буґшпріт, "роботи ніякої, як відбув свою варту тай вилежуйся на якім хочеш боці".
"Хиба не все одно?" довідувався цікаво молодий юнґа.
"Яке там все бдно!..
(Після переказів старої Едди)
("Старша Едда" (також "Семундова Едда" ("Sæmunðar Edda") або ж "Поетична Едда") – найдавніша збірка епічних творів ісландської літератури. "Старша Едда" поєднує численні міфи й легенди скандинавського культурного простору часів Середньовіччя. Деякі сюжети і персонажі мають паралелі в англосаксонській і континентальній германській літературі. Петро Франко у стилі "Старшої Едди" розповідає епізоди з історії Київської Русі...