Мартин Боруля використовує у своїй мові полонізми й росіянизми – "жеч", "уродзоний", "стокроць дяблів", "папінька", "мамінька", бо щиро вважає, що таким чином наближається до польської шляхти та російського дворянства. Але це викликає сміх глядача, який розуміє всю марність затії Борулі. Інші персонажі (Степан, Націєвський, Трандалєв) теж використовують росіянізми, щоб показати себе більш освіченими, мудрішими, ніж звичайні селяни, та така мова лише підкреслює те, що вони малограмотні чиновники.