Автор зосереджує увагу не лише на подіях з часів більшовицького панування на Україні, а й охоплює своїм поглядом порубіжжя XIX і XX століть, простежує відлуння на долі селянства як російсько-японської й першої світової воєн, так і революційних зрушень у суспільному житті. Тож об'єктом зображення в творі є найрізноманітніші явища, що закарбувалися в пам'яті українців, відбилися на їх психології протягом семи десятків літ.
Голод тут і справді описано, але тільки в останніх розділах, задум же значно ширший, бо знову таки не саме явище голоду цікавить тут автора і не політична його оцінка – проводиться та ж таки ідея роду українського, а сам голод стає останньою ланкою його руйнації й загибелі.