На шкільному подвір'ї було багато учнів. Толя пишався, що належить до восьмикласників-десятикласників. Він побачив і Олю Чровжову, яка на нього не звертала уваги. Хлопець на прізвище Кононенко скликав до себе усіх восьмикласників. На урочистій лінійці виступив директор, потім якась десятикласниця-відмінниця і завуч. Тоді директор махнув рукою, на ганку пролунав дзвоник, і учні рушили в класи. Так виглядало шкільне подвір'я: "Тут повно учнів: і старших, і молодших, і зовсім ще голопуцьків. Першокласників видно одразу: ці як прийшли з мамами-татами, так і не відходять од них. В усіх очі, як п'ятаки. А поміж ними сюди-туди шмигають трохи старші: з другого, третього й четвертого класів. Гасають, аж у очах миготить. Кричать, верещать, одне слово – плотва. Учні п'ятого, шостого і сьомого класів поводяться стримано. Десятикласники… Штани майже в усіх напрасовані, черевики блищать. Обличчя в усіх серйозні".