Основним образом-символом твору є сойка – лісова птиця-хижак із яскравим оперенням. Сойка галаслива, як і героїня твору з її постійним безпричинним сміхом. Ця птаха – пересмішниця й переспівниця, що також властиве Марії, яка ревнує свого Массіно навіть до сойки, чий рід до пори до часу дівчина милувала, щоб випадково не знищити ту, яка гніздилася поблизу тимчасового помешкання Хоми. Несподіване вбивство Марією сойки, палкі поцілунки тільця вже мертвої пташки й кров жертви на губах дівчини, а невдовзі також близьке до жертовного поїдання закоханою парою сойки – не випадкові художні деталі. Це своєрідні символи-наголоси, як і одне сойчине крило, надіслане з далекого Порт-Артура Хомі, а собі залишене друге не просто так: "Здається, що се летить до тебе половина моєї душі…".
Образ сойки досягає символічного звучання. У міфології народів світу птах символізує душу, її висоту, а в українській культурі ця крилата істота покликана віщувати людську долю. За своєю ж біологічною природою сойка майстерно імітує звуки, належить до найбільш обдарованих пересмішників. Отож, цей образ наштовхує на думку про несправжність ідеального існування головного героя.
Чому все-таки сойка, а не інший птах? В українській міфології сойка – пташина, день якої святкують чомусь 11 грудня і у якої запитують про долю, бо вона, як вказує М. Міщенко, "всюди буває, про все добре знає, мало спить, про все сповістить". Героїня, посилаючи крило, пише, що посилає сойку: "Затріпочи отсим крилом над його душею і роздуй те, що там тліє ще під попелом байдужності та розчарувань!.. Та коли він, зворушений, запитає тебе: "А де ж ти бувала? А що ж ти чувала? – то мовчи, мовчи!"". Окрім того, сойка не має чітких традиційних символічних ознак: вона не належить ні до "темних" птахів, ні до "світлих" (згадаймо, як, почавши читати листа, герой називає жінку "вороною" і "демоном"), швидше за все, вона – амбівалентна, подвійна. А яку ще птаху можна посилати до людини з таким промовистим ім'ям ("Хома" – "близнюк"), де ця подвійність закладена первісно? А ще сойка – імітатор. І це просто ідеально накладається на концепцію гри, про яку говорилося вище. Отже, сойка в новелі є атрибутом жінки – активної героїні, якій належить пробудити героя до справжнього життя.